Раз вже надісланий Андрієм заклик дійшов до нашої спільноти, я почувся зобов’язаним таки ознайомитися з цим скандальним документом (www.mon.gov.ua/gr/obg/2010/proekt_271210.doc). Моє особисте враження таке, що цей документ є не більш і не менш мертвонародженим за майже все, що робило це міністерство упродовж двадцяти років нашої незалежності (за поодинокими винятками для донкіхотських спроб щось справді змінити на краще, які за різних часів здійснювали різні окремі яскраві особистості – як-от пан Гондюл, пан Фініков і деякі інші).
Навіть якщо уявити собі абсолютно неможливе – що цей документ таки дійсно було б впроваджено в освітню практику від першої до останньої літери – шкоди від нього, як такого, було б набагато менше, ніж шкоди від впровадження в Україні дванадцятирічки без переселення старших шкіл, по всій країні, в окремі будівлі (з одночасним радикальним переглядом самої сутності старшої школи), або цілковито «бульдозерного» впровадження, в наказовому порядку, по всіх українських вишах окремих (вигідних певним лобістам-освітянам) клаптиків
так званої «Болонської системи».
На такому тлі, вважаю, що весь цей галас навколо нової «Концепції мовної освіти в Україні» має основною метою відвернути увагу колег-освітян від обговорення значно серйозніших та глибших проблем. Це – фантик, який кидають киці, аби вона не дерла кігтями диван.
Як на мене, головне питання аж зовсім не в «мовній освіті»; воно в авторитаризмі влади загалом і керівництва міносвіти зокрема. А цей авторитаризм тільки наростав від часів самого Таланчука й надалі – через Згуровського та Кременя до Миколаєнка, Вакарчука й Табачника включно.
Скажу конкретніше: проблема не в змісті «концепції мовної освіти», а в тому, що міносвіти на сьогодні взагалі має право (і нахабство) нав’язувати всьому суспільству якусь-то директивну «концепцію мовної освіти», на виправлення змісту якої наївні освітяни тепер будуть витрачати свою енергію та інтелектуальні зусилля. Розкажіть, панове, всім українцям, для чого їм потрібно знати мови, і які саме мови!
І останнє: коли ми, нарешті, добре затямимо, що принцип «керівної ролі партії у суспільстві» не змінюється автоматично зі зміною самої «керівної партії»? Він не змінюється навіть тоді, коли партію при владі де-факто замінює НПКУ – «Неформальне Провладне Керівне Угруповання». Бо методи правління залишаються старими.
З повагою до всіх,
Олексій Панич
Oleksiy Panych, Ph.D., D.Hab.
Professor of the Department of Philosophy and Religious Studies, State University of Informatics and Artificial Intelligence
Research Advisor, Donetsk Christian University
Adjunct Faculty and Research Fellow, Department of Educational Leadership, Management and Policy - Seton Hall University (USA)
Phone+fax (380-62)386-3483 (home); mobile (380-97)379-1866
E-mail: Pan...@yahoo.com
Skype: oleksiy_panych
--- On Thu, 3/3/11, Andriy Vasylchenko <andriy_va...@hotmail.com> wrote:
--
Ви отримали це повідомлення, оскільки підписалися на групу "Vocabulaire" Груп Google.
Щоб залишати дописи в цій групі, надішліть електронного листа за адресою vocab...@googlegroups.com.
Щоб скасувати підписку на цю групу, надішліть електронний лист на адресу vocabulaire...@googlegroups.com.
Щоб отримати доступ до інших параметрів, перейдіть до групи за посиланням http://groups.google.com/group/vocabulaire?hl=uk.
Вітаю, Андрію! Вітаю, пані та панове!
Раз вже надісланий Андрієм заклик дійшов до нашої спільноти, я почувся зобов'язаним таки ознайомитися з цим скандальним документом (www.mon.gov.ua/gr/obg/2010/proekt_271210.doc). Моє особисте враження таке, що цей документ є не більш і не менш мертвонародженим за майже все, що робило це міністерство упродовж двадцяти років нашої незалежності (за поодинокими винятками для донкіхотських спроб щось справді змінити на краще, які за різних часів здійснювали різні окремі яскраві особистості - як-от пан Гондюл, пан Фініков і деякі інші).
Навіть якщо уявити собі абсолютно неможливе - що цей документ таки дійсно було б впроваджено в освітню практику від першої до останньої літери - шкоди від нього, як такого, було б набагато менше, ніж шкоди від впровадження в Україні дванадцятирічки без переселення старших шкіл, по всій країні, в окремі будівлі (з одночасним радикальним переглядом самої сутності старшої школи), або цілковито <<бульдозерного>> впровадження, в наказовому порядку, по всіх українських вишах окремих (вигідних певним лобістам-освітянам) клаптиків
так званої <<Болонської системи>>.
На такому тлі, вважаю, що весь цей галас навколо нової <<Концепції мовної освіти в Україні>> має основною метою відвернути увагу колег-освітян від обговорення значно серйозніших та глибших проблем. Це - фантик, який кидають киці, аби вона не дерла кігтями диван.
Як на мене, головне питання аж зовсім не в <<мовній освіті>>; воно в авторитаризмі влади загалом і керівництва міносвіти зокрема. А цей авторитаризм тільки наростав від часів самого Таланчука й надалі - через Згуровського та Кременя до Миколаєнка, Вакарчука й Табачника включно.
Скажу конкретніше: проблема не в змісті <<концепції мовної освіти>>, а в тому, що міносвіти на сьогодні взагалі має право (і нахабство) нав'язувати всьому суспільству якусь-то директивну <<концепцію мовної освіти>>, на виправлення змісту якої наївні освітяни тепер будуть витрачати свою енергію та інтелектуальні зусилля. Розкажіть, панове, всім українцям, для чого їм потрібно знати мови, і які саме мови!
І останнє: коли ми, нарешті, добре затямимо, що принцип <<керівної ролі партії у суспільстві>> не змінюється автоматично зі зміною самої <<керівної партії>>? Він не змінюється навіть тоді, коли партію при владі де-факто замінює НПКУ - <<Неформальне Провладне Керівне Угруповання>>. Бо методи правління залишаються старими.