Україна страждає від солдатчини, як страждав Тарас Шевченко

[Yurii Sheliazhenko]

Пані та панове,

Тарас Шевченко написав багато улюблених віршів про красу і велич України, які ми пам'ятаємо із радістю та втіхою і надією на краще мирне майбутнє. І ми будемо здобувати це майбутнє у невтомному ненасильницькому опорі російській агресії!

Але сьогодні, -

коли войовничі українці злостиво ображають мирних українців принизливим і дурним словом "у*илянти";

коли парламентарі та урядовці готові позбавляти людей громадянства, майна та людських прав і свобод за природне прагнення цивільних залишатися цивільними;

коли зухвалі вояки прикордонної служби брутально витягують людей, як худобу, з мікроавтобуса, б'ють, топчуть ногами, з непристойною лайкою кидаючи на асфальт, в купу 34 тіл під ногами мілітаристів, обличчям в землю, лише через те, що ці люди, як і вся Україна, прагнуть потрапити до Європи;

коли апеляційний суд відмовляється виправдати відомого на весь світ сумлінного відмовника від військової служби Віталія Алексеєнка, глибоко віруючого у заповіді любові та ненасильства Ісуса Христа (хоча, слава Богу, залишає в силі умовний термін, а не кидає у в'язницю за домаганням безжального прокурора);

і коли "журналісти" та "правозахисники" підтримують всю цю національну ганьбу словом і ділом, замість того, щоб підняти голос на захист демократії та прав людини, -

сьогодні у нас нема інших цитат до дня народження Тараса Шевченка.

О доле моя! Моя країно!
Коли я вирвусь з ції пустині?
Чи, може, крий боже,
Тут і загину.

І почорніє червоне поле...
«Айда в казарми! Айда в неволю!»
Неначе крикне хто надо мною.

Тарас Шевченко
1847

--

Бажаємо миру і щастя.

УКРАЇНСЬКИЙ РУХ ПАЦИФІСТІВ