Людяність мирної демократії чи механістична жорстокість війни та мілітаризму?
4 views
Skip to first unread message
Yurii Sheliazhenko
Feb 5, 2024, 6:23:15 AMFeb 5
to ukrainian-pacifist-movement_googlegroups.com
Людяність мирної демократії чи механістична жорстокість війни та мілітаризму?
Ця екзистенційна для України дилема оголилася у боротьбі за владу між Президентом України Володимиром Зеленським та генералом Валерієм Залужним, – а точніше, між цивільними і військовими елітами, обличчями яких сьогодні є ці двоє високоповажних посадовців.
Знаменита стаття Залужного для CNN є прикладом механістичного військового мислення: зброя удосконалюється, але ціль «знищити ворога» незмінна; «перевагу ворога» у «людських ресурсах» (читай, «гарматному м'ясі», бо саме так кремль ставиться до людей) через «нездатність державних інститутів» до «непопулярних рішень» треба надолужувати більш смертельною зброєю.
Судячи з цієї статті, Залужний не знає чи не хоче знати, що сучасний світ після двох світових воєн у Статуті ООН та багатьох інших міжнародно-правових документах поклав собі за ціль позбутися прокляття воєн та ворожнечі. У його статті ви не знайдете цінності та цілі «мир», присутньої, при всій войовничій риториці, у публічній позиції Президента Зеленського. Стаття Залужного є своєрідною «формулою війни», протиставленою «формулі миру» Зеленського.
Мілітаризм і демократія несумісні, бо гвинтик у машині смерті є витратним матеріалом, а не джерелом влади. Демократичне суспільство є живим організмом, де нервова система політики, постійного і повсюдного мирного діалогу забезпечує, щоб організм дослухався до відчуттів і потреб кожної його частини та клітинки і поважав об'єктивну реальність, природу й інші живі організми навколо, щоб мозок планував здорову та розумну поведінку.
Військове мислення включає буденний адміністративно-командний примус. Залужний не дарма захистив дисертацію про «адміністративно-правові засади дисциплінарної відповідальності військовослужбовців», яка в основному присвячена негативній відповідальності (покаранням) і обходить увагою тему позитивної відповідальності: а саме, обов'язків поводитися правильно, чесно і справедливо, які в принципі можуть бути розумними вимогами, узгодженими з інтересами людей, і тому дотримуватися добровільно, чи майже добровільно.
Власне, коли пацифісти заявляють про прагнення до ненасильницького урядування та вирішення конфліктів, йдеться саме про встановлення розумних обов'язків, підкріплених перш за все позитивними мотиваціями виконувати їх добровільно і тільки в крайньому випадку застосуванням санкцій. Суспільні норми, орієнтовані перш за все на добровільну координацію поведінки, а не примус, розкривають повний потенціал ефективної самореалізації у демократичному суспільстві. Наприклад, саме координаційним характером конституційних норм пояснюється їх сталість і реальність, а в кінцевому рахунку і вища юридична сила.
Хоча наукова робота має характеризуватися новизною, у тому, як Залужний визначає «військово-дисциплінарну відповідальність» (наприклад, у якості висновків свого дослідження називає її у статті «обов’язком військовослужбовця зазнати передбачених законом заходів дисциплінарного стягнення за порушення військової дисципліни»), нема майже нічого нового порівняно з російською книжкою «Военно-юридический энциклопедический словарь» 2007 року видання, де «дисциплинарная ответственность военнослужащих» визначена як «обязанность военнослужащего претерпеть предусмотренные законом меры дисциплинарного взыскания за нарушение воинской дисциплины».
Підлеглі генерала Залужного пишуть законопроекти, за якими люди без військового обліку позбавляються цивільних прав в порядку пришвидшеного адміністративного провадження. Натомість Зеленський пояснює, що людей треба берегти і справедливість має бути забезпечена (чому він не наголосив на цьому в указах про воєнний стан та мобілізацію? - питання риторичне). Навіть якщо залишити за дужками, що публічна позиція обох замовчує право людини на сумлінну відмову від військової служби (до речі, Україна є співавтором резолюції Ради ООН з прав людини про це право від 06.10.2022 р. A/HRC/RES/51/6 "Conscientious objection to military service"), позиція Президента України В. Зеленського є явно більш гідною демократичної правової європейської держави, якою прагне бути Україна.
Президент Зеленський наполіг на звільненні свавільних корумпованих воєнкомів, які викрадали людей з вулиць і торгували звільненням від армії. Генерал Залужний жалкує про втрату цих «професіоналів».
«Громадські діячі», близькі до військової розвідки, істерично вимагають тотальної мобілізації населення та тиску на українських біженців за кордоном, щоб поверталися під обстріли держави-агресора і йшли воювати на передову. Перша леді Олена Зеленська правильно нагадала у цьому контексті, що у людей є права і неправильно їх силувати.
Гостроти ситуації додає ескалація злочинної російської агресії, якій ще не знайдено адекватної відповіді ані в Україні, ані в світі. Саме тому кажуть, що ця проблема може існувати і погіршуватися наступні десятиліття, особливо якщо демократичний світ сподіватиметься на застарілі насильницькі підходи та не шукатиме нові науково обґрунтовані ненасильницькі підходи, а путінський режим переживе цього кривавого диктатора і перейде в руки такого самого наступника.
Військова диктатура не може бути адекватною відповіддю на жорстоку війну московського тирана, бо така диктатура можлива тільки за умови знищення національної ідентичності українців як вільних людей, тобто, перемоги путінського чи подібного йому режиму в Україні. Як мінімум, демократичний цивільний контроль у сфері безпеки і оборони є життєво необхідним принципом.
Перспективним напрямком, на нашу думку, є опанування та розвиток сучасних наукових розробок методів ненасильницького спротиву та беззбройного захисту цивільних.
Хтось може ставитися скептично до нашого пацифістського світогляду, прагнень створити Беззбройні Сили України для ненасильницького спротиву російській агресії. Але ми маємо право на своє бачення світу, вільного від воєн; світу, в якому всі люди принципово відмовляються вбивати один одного. І ще невідомо, що більш «утопічно»: фізично знищити усіх ворогів чи, не поступаючись своєю правдою, перетворити ворогів на друзів або, принаймні, терпимих сусідів.
Ми маємо право зберігати надію на успіх нашої дієвої та сумлінної праці заради побудови кращого світу без воєн в майбутньому, де всі люди зі школи знатимуть, як ефективно протистояти насильству без насильства, добре розрахованим словом та іншими мирними діями, індивідуальними та колективними, припиняти й змінювати на краще погану поведінку будь-яких суб’єктів, від окремих зловмисників до держав-агресорів.
Знаменита стаття Залужного для CNN є прикладом механістичного військового мислення: зброя удосконалюється, але ціль «знищити ворога» незмінна; «перевагу ворога» у «людських ресурсах» (читай, «гарматному м'ясі», бо саме так кремль ставиться до людей) через «нездатність державних інститутів» до «непопулярних рішень» треба надолужувати більш смертельною зброєю.
Судячи з цієї статті, Залужний не знає чи не хоче знати, що сучасний світ після двох світових воєн у Статуті ООН та багатьох інших міжнародно-правових документах поклав собі за ціль позбутися прокляття воєн та ворожнечі. У його статті ви не знайдете цінності та цілі «мир», присутньої, при всій войовничій риториці, у публічній позиції Президента Зеленського. Стаття Залужного є своєрідною «формулою війни», протиставленою «формулі миру» Зеленського.
Мілітаризм і демократія несумісні, бо гвинтик у машині смерті є витратним матеріалом, а не джерелом влади. Демократичне суспільство є живим організмом, де нервова система політики, постійного і повсюдного мирного діалогу забезпечує, щоб організм дослухався до відчуттів і потреб кожної його частини та клітинки і поважав об'єктивну реальність, природу й інші живі організми навколо, щоб мозок планував здорову та розумну поведінку.
Військове мислення включає буденний адміністративно-командний примус. Залужний не дарма захистив дисертацію про «адміністративно-правові засади дисциплінарної відповідальності військовослужбовців», яка в основному присвячена негативній відповідальності (покаранням) і обходить увагою тему позитивної відповідальності: а саме, обов'язків поводитися правильно, чесно і справедливо, які в принципі можуть бути розумними вимогами, узгодженими з інтересами людей, і тому дотримуватися добровільно, чи майже добровільно.
Власне, коли пацифісти заявляють про прагнення до ненасильницького урядування та вирішення конфліктів, йдеться саме про встановлення розумних обов'язків, підкріплених перш за все позитивними мотиваціями виконувати їх добровільно і тільки в крайньому випадку застосуванням санкцій. Суспільні норми, орієнтовані перш за все на добровільну координацію поведінки, а не примус, розкривають повний потенціал ефективної самореалізації у демократичному суспільстві. Наприклад, саме координаційним характером конституційних норм пояснюється їх сталість і реальність, а в кінцевому рахунку і вища юридична сила.
Хоча наукова робота має характеризуватися новизною, у тому, як Залужний визначає «військово-дисциплінарну відповідальність» (наприклад, у якості висновків свого дослідження називає її у статті «обов’язком військовослужбовця зазнати передбачених законом заходів дисциплінарного стягнення за порушення військової дисципліни»), нема майже нічого нового порівняно з російською книжкою «Военно-юридический энциклопедический словарь» 2007 року видання, де «дисциплинарная ответственность военнослужащих» визначена як «обязанность военнослужащего претерпеть предусмотренные законом меры дисциплинарного взыскания за нарушение воинской дисциплины».
Підлеглі генерала Залужного пишуть законопроекти, за якими люди без військового обліку позбавляються цивільних прав в порядку пришвидшеного адміністративного провадження. Натомість Зеленський пояснює, що людей треба берегти і справедливість має бути забезпечена (чому він не наголосив на цьому в указах про воєнний стан та мобілізацію? - питання риторичне). Навіть якщо залишити за дужками, що публічна позиція обох замовчує право людини на сумлінну відмову від військової служби (до речі, Україна є співавтором резолюції Ради ООН з прав людини про це право від 06.10.2022 р. A/HRC/RES/51/6 "Conscientious objection to military service"), позиція Президента України В. Зеленського є явно більш гідною демократичної правової європейської держави, якою прагне бути Україна.
Президент Зеленський наполіг на звільненні свавільних корумпованих воєнкомів, які викрадали людей з вулиць і торгували звільненням від армії. Генерал Залужний жалкує про втрату цих «професіоналів».
«Громадські діячі», близькі до військової розвідки, істерично вимагають тотальної мобілізації населення та тиску на українських біженців за кордоном, щоб поверталися під обстріли держави-агресора і йшли воювати на передову. Перша леді Олена Зеленська правильно нагадала у цьому контексті, що у людей є права і неправильно їх силувати.
Гостроти ситуації додає ескалація злочинної російської агресії, якій ще не знайдено адекватної відповіді ані в Україні, ані в світі. Саме тому кажуть, що ця проблема може існувати і погіршуватися наступні десятиліття, особливо якщо демократичний світ сподіватиметься на застарілі насильницькі підходи та не шукатиме нові науково обґрунтовані ненасильницькі підходи, а путінський режим переживе цього кривавого диктатора і перейде в руки такого самого наступника.
Військова диктатура не може бути адекватною відповіддю на жорстоку війну московського тирана, бо така диктатура можлива тільки за умови знищення національної ідентичності українців як вільних людей, тобто, перемоги путінського чи подібного йому режиму в Україні. Як мінімум, демократичний цивільний контроль у сфері безпеки і оборони є життєво необхідним принципом.
Перспективним напрямком, на нашу думку, є опанування та розвиток сучасних наукових розробок методів ненасильницького спротиву та беззбройного захисту цивільних.
Хтось може ставитися скептично до нашого пацифістського світогляду, прагнень створити Беззбройні Сили України для ненасильницького спротиву російській агресії. Але ми маємо право на своє бачення світу, вільного від воєн; світу, в якому всі люди принципово відмовляються вбивати один одного. І ще невідомо, що більш «утопічно»: фізично знищити усіх ворогів чи, не поступаючись своєю правдою, перетворити ворогів на друзів або, принаймні, терпимих сусідів.
Ми маємо право зберігати надію на успіх нашої дієвої та сумлінної праці заради побудови кращого світу без воєн в майбутньому, де всі люди зі школи знатимуть, як ефективно протистояти насильству без насильства, добре розрахованим словом та іншими мирними діями, індивідуальними та колективними, припиняти й змінювати на краще погану поведінку будь-яких суб’єктів, від окремих зловмисників до держав-агресорів.
Бажаю миру і щастя!
Юрій Шеляженко, Ph.D. (доктор філософії з права)
Магістр права, магістр медіації та менеджменту конфліктів, бакалавр математики
Виконавчий секретар Українського Руху Пацифістів
Член Правління Європейського бюро сумлінної відмови від військової служби (European Bureau for Conscientious Objection, м. Брюссель, Бельгія)
Член Ради директорів мережі Світ ВИЩЕ війни (World BEYOND War, м. Шарлотсвілл, штат Вірджинія, США)
Член Ради Міжнародного бюро миру (International Peace Bureau, м. Берлін, Германія)
Член Ради Антивоєнного Інтернаціоналу (War Resisters' International, м. Лондон, Велика Британія)
Georges Arshakian
Feb 5, 2024, 7:02:58 AMFeb 5
to Yurii Sheliazhenko, ukrainian-pacifist-movement_googlegroups.com
Пане Юрiю,
При всiй повазi до дiяльностi УРП, але в цьому листi Ви транслюєте дуже дивнi тези, якi я можу пояснити тiльки свiдомою або вимушеною (зважаючи на незаконне та свавiльне переслiдування за буквально пацифiзм) манiпуляцiєю:
>Підлеглі генерала Залужного пишуть законопроекти, за якими люди без військового обліку позбавляються цивільних прав в порядку пришвидшеного адміністративного провадження. Натомість Зеленський пояснює, що людей треба берегти і справедливість має бути забезпечена (чому він не наголосив на цьому в указах про воєнний стан та мобілізацію? - питання риторичне). Навіть якщо залишити за дужками, що публічна позиція обох замовчує право людини на сумлінну відмову від військової служби (до речі, Україна є співавтором резолюції Ради ООН з прав людини про це право від 06.10.2022 р. A/HRC/RES/51/6 "Conscientious objection to military service"), позиція Президента України В. Зеленського є явно більш гідною демократичної правової європейської держави, якою прагне бути Україна.
Залужний голова генштабу, який по закону виконує накази головнокомандувача (який ще i президент). Якщо "підлеглі генерала Залужного" не виконують волю головнокомандувача, або система влади дефективна та у нас де-факто вiйськовий заколот, або головнокомандувач не може взяти на себе негатив вiд роботи його безпосередьнiх пiдлеглих
>Президент Зеленський наполіг на звільненні свавільних корумпованих воєнкомів, які викрадали людей з вулиць і торгували звільненням від армії. Генерал Залужний жалкує про втрату цих «професіоналів».
Тут два запитання, по-перше по яким метрикам ми вважаємо роботу ТЦК меньш корумпованим? По-друге, цi "свавільнi корумпованi воєнкоми" iснували ще з 2019, i за них несе вiдповiдальнiсть президент.
>«Громадські діячі», близькі до військової розвідки, істерично вимагають тотальної мобілізації населення та тиску на українських біженців за кордоном, щоб поверталися під обстріли держави-агресора і йшли воювати на передову. Перша леді Олена Зеленська правильно нагадала у цьому контексті, що у людей є права і неправильно їх силувати.
Так i хочеться подякувати дружинi президента, якби не її добра душа, то мабуть вже i мобiлiзували усiх. Манiпуляцiя у "близькi до вiйськової розвiдки" - чи тiлькi цi лiдери суспiльної думки таке транслюють?
З повагою,
Жорж
P.S. Дуже болicно спостерiгати як УРП буквально розпадається на фан-клуб влади (цей iмейл та серiя беззбройних сил України) та хейт-клуб влади (те, чим займається Руслан Коцаба).
--
You received this message because you are subscribed to the Google Groups "Ukrainian Pacifist Movement" group.
To unsubscribe from this group and stop receiving emails from it, send an email to ukrainian-pacifist-...@googlegroups.com.
To view this discussion on the web visit https://groups.google.com/d/msgid/ukrainian-pacifist-movement/CAFcVvcLJSqw-izkgRWKgUvdWs_1VMc5C7w7tZrU6kWcT_Z9W%2BQ%40mail.gmail.com.
For more options, visit https://groups.google.com/d/optout.
Yurii Sheliazhenko
Feb 5, 2024, 8:07:59 AMFeb 5
to Georges Arshakian, ukrainian-pacifist-movement_googlegroups.com
Доброго дня, Жорж.
Пацифізм - це про правду, любов, світло надії. Якщо публічна позиція Залужного не дає ніяких надій на мир і захист прав людини, а публічна позиція Зеленського дає такі надії, ми маємо сказати цю правду. Ви навели серйозні аргументи, щоб бути скептичними. Але можна навести і контраргументи: Зеленський як політик діє відповідно до громадської думки і покладаючись на професіоналізм підлеглих, тож цілком можливо, що у 2019 він поділяв некритичне ставлення народу до армії та повністю довіряв підлеглим військовим фахівцям, але сьогоднішні реалії змусили його зрозуміти необхідність контролю і він дослухався до стурбованостей людей щодо правопорушень під час мобілізації. Це тільки версія, але й у Вас тільки версія. Не треба просувати свої версії у зневажливому тоні, безпідставно вдаючись до таких слів, як "маніпуляція". Давайте будемо спілкуватися мирно і по суті, а не переходити на особистості.
А хейт-клуб - це точно не про пацифізм, і згаданий Вами пан Коцаба виключений з Українського Руху Пацифістів саме через те, що плутав пацифізм із хейтом. При цьому рух є цілісним, продовжує роботу як завжди попри політичні репресії і нікуди не розпадався. Якщо Ви не в курсі, Коцаба практично ніколи не займався справами організації, тільки використовував її назву і мої досягнення для створення собі солідного статусу. При цьому перестав слухати мої поради і виправляти свої помилки, дозволив проросійським приятелям себе схилити у бік непристойної та відвертої пропаганди війни і пораженських настроїв в Україні. Його заклики здаватися в полон за межами пацифізму, моралі та здорового глузду.
Українських полонених (як військових, так і цивільних) держава-агресор утримує в нелюдських умовах, не дає спілкуватися з рідними, піддає тортурам, маніпулює проблемою обміну для дестабілізації політичної ситуації в Україні та влаштовує пропагандистські судилища всупереч вимогам міжнародного гуманітарного права.
Давайте замість хейту помолимося за якнайшвидше повернення всіх полонених і всіх військових з усіх боків додому, до цивільного життя, за виведення російських військ із загарбаних державою-агресором українських територій, за мирне завершення війни.
Миру і щастя
Юрій
Наталия Судникова
Feb 8, 2024, 4:51:28 PMFeb 8
to Yurii Sheliazhenko, Georges Arshakian, ukrainian-pacifist-movement_googlegroups.com
Доброго вечора всім.
Хочу прийняти участь у дискусії...
Я зараз читаю книгу одного з шведських лідерів Пацифізму - Тода Бьйорка - про розвиток неурядових громадських організацій, до яких відноситься і сучасний рух Пацифістів. В історії неурядових організацій цікаво те, що ідея пацифізму була на стільки міцною, що асоціації пацифістів еволюціонували у перший Всесвітній конгрес миру в 1843 році. Тобто культура мирних асоціацій була екстраінтегрованою в свідомість не лише тих чиїми руками воювали, але і в свідомість тих, хто приймав рішення про необхідність війни. В тодішньому не індустріалізованому світі, навіть обговорювалася можливість роззброєння і були затверджені міжнародні правила ведення війни...тобто ідеі пацифістів викарбувані в міжурядових нормативах.
Але тим не менше, які б потужні не були перші пацифісти, їм доводилось діяти в умовах права сильного ... коли про повну капітуляцію укладалися угоди. Тобто агресорів не судили, а з ними домовлялися. Це величезна різниця між світовим порядком до і після утворення ООН. Під час дії права сильного і після його припинення. Багато хто помилково вважає, що зараз право сильного де-факто відновлено, але цього вже ніколи не станеться. І найбільші патріоти теж піддаються розчаруванню сучасною моделлю світової безпеки, хоча сучасна ООН вистояла і дала більші плоди ніж усі попередні антивоєнні союзи, як то Всесвітній конгрес миру і Ліга Націй.
Освітня функція - як форма правди - це дійсно про пацифізм. Я в цьому дуже підтримую пана Юрія. Лише з запровадженням міждержавних/міжурядових домовленостей ООН щодо визначення і захисту невід'ємних прав людини, цінність життя людини якісно змінилась і підвищилась.
Інформативність - це характерна риса всіх сучасних зібрань активно діючих організацій пацифістів, які мені пощастило бачити. І це виховує певну культуру і погляди в людей на свої невід'ємні права. Люди хочуть відчувати себе сильними, але за для своєї безпеки, а не для випробовування себе на міцність. Хоча причетність до мілітаризованої сили, також дає якесь відчуття безпеки.
В будь-якому випадку дискусія в суспільстві можлива і вона це про обмін розуміннями і розвиток, а не про конкуренцію амбіцій. Ідея пацифізму, свого часу в XIXст., стала практично архітектором правил ведення війни, тобто пацифізм це не про утопію, протистояння мілітаризму і не конструктивність... Пацифізм це про влаштування світу здебільшого мирними інструментами.
пн, 5 февр. 2024 г., 14:08 Yurii Sheliazhenko <shely...@gmail.com>:
To view this discussion on the web visit https://groups.google.com/d/msgid/ukrainian-pacifist-movement/CAFcVvcLWhqW8zzbXjXc4mscLVPZWz0BFFkijWzWbe6tX2xqqMg%40mail.gmail.com.
Reply all
Reply to author
Forward
0 new messages