"ГОРЯЧИЙ КАНАЛ" ELVISTI, 18/11/97, 17:14:04. УКРА╥НА ВИХОДИТЬ НА РИНОК ЗБРО╥ ╤ ХОЧЕ ТАМ НЕ ЗАБЛУКАТИ

[Chytach Novyn]

From: ElVisti analitic group <eli...@ic.elvisti.kiev.ua>
Subject: "ГОРЯЧИЙ КАНАЛ" ELVISTI, 18/11/97, 17:14:04. (1) УКРАЇНА ВИХОДИТЬ НА РИНОК ЗБРОЇ І ХОЧЕ ТАМ НЕ ЗАБЛУДИТИСЯ (2) КАЗАХСТАН И США ПОДПИСАЛИ СОГЛАШЕНИЕ О ВОЕННОМ СОТРУДНИЧЕСТВЕ
Message-ID: <EJuKq...@info.elvisti.kiev.ua>
Date: Tue, 18 Nov 1997 15:08:42 GMT

ПОДБОРКА ОПЕРАТИВНОЙ ИНФОРМАЦИИ
ИНФОРМАЦИОННЫЙ ЦЕНТР "ЕЛЕКТРОННI ВIСТI"
Тел./Факс: (044) 244 01 22, 276 01 88.
E-mail: info...@elvisti.kiev.ua
=======================================================
1) УКРАЇНА ВИХОДИТЬ НА РИНОК ЗБРОЇ І ХОЧЕ ТАМ НЕ ЗАБЛУДИТИСЯ

2) КАЗАХСТАН И США ПОДПИСАЛИ СОГЛАШЕНИЕ О ВОЕННОМ СОТРУДНИЧЕСТВЕ

=======================================================
1) УКРАЇНА ВИХОДИТЬ НА РИНОК ЗБРОЇ І ХОЧЕ ТАМ НЕ ЗАБЛУДИТИСЯ

Те, що пишуть про це нефахiвцi, зазвичай мало вiдповiдає дiйсностi. Дiйснiсть
дещо сумнiша. Те, що пишуть фахiвцi... Втiм, фахiвцi про це не пишуть. Майже.
"Україна i сучасний ринок озроєнь"
перша вiтчизняна книга про збройовий бiзнес, яка побачить свiт орiєнтовно
наприкiнцi листопада, завдяки видавничим зусиллям Нацiонального Інституту
стратегiчних дослiджень. Серед авторiв
завiдувач вiддiлом зовнiшньополiтичних стратегiй НІСД Володимир Чумак,
генеральний директор "Укрспецекспорту" (державної компанiї, що має ексклюзивне
право на продаж озброєнь та вiйськової технiки) Андрiй Кукiн, науковий
спiвробiтник Центру дослiджень проблем безпеки та торгiвлi Унiверситету
Джорджiя (США) Вiктор Заборський та iншi.
Монографiя вийде в свiй надзвичайно скромним накладом
усього 300 примiрникiв, вона не мiстить, природно, сенсацiй чи викривання
"страшних таємниць" (тема така, та й автори "при исполнении"), тож сплеску
ажiотажу i комерцiйного iнтересу до неї нiхто не очiкує. Головне в нiй
структурованiсть та спроба аналiзу ринку озброєнь, мiсце України на цьому
ринку, обережний обрис подальшої стратегiї держави в цiй делiкатнiй царинi й,
звичайно ж, маса фактiв та ретроспектив, здатних зацiкавити незаангажованого
читача, який умiє i любить думати. Здається, саме на нього розрахована книга
бiльше, нiж на спецiалiстiв, у чому намагаються переконати дехто з авторiв i
видавцiв, адже багато iз сказаного давно i добре вiдомо фахiвцям вiтчизняної
"оборонки". Тим бiльше, що, на думку Андрiя Кукiна, "бiльшiсть пересiчних
громадян мають викривлене уявлення про цю галузь дiяльностi". Тому, власне,
користуючись нагодою та любуязним дозволом видавця, "УМ" вирiшила познайомити
читачiв з окремими главами, якi безпосередньо стосуються України, ще до виходу
книги з друку. Друкується з незначним скороченням.
Збройна спадщина СРСР: активи i пасиви
Не потребує додаткових доказiв, що переваги й недолiки українського зброярства
визначальною мiрою є наслiдками отриманими у спадок вiд колишнього СРСР
вiйськово-технiчної iдеологiї та науково-виробничої структури його ВПК. Його
характерними рисами були:
а) колосальнi виробничi потужностi, спрямованi насамперед на виготовлення
ударних, енерго- та металомiстких видiв озброєнь. Уявлення про розмiри цього
потенцiалу дає спiвставлення з аналогiчними показниками оборонного комплексу
США
постiйного опонента Радянського Союзу наприкiнцi "холодної вiйни" та на
початку "перебудови".

Виробництво основних видiв озроєнь у СРСР та США (одиниць)
Роки 1987 1988 1989 1990
СРСР США СРСР США СРСР США СРСР США
Танки 3 500 950 3 500 784 1 700 720 1 300 718
Бойовi бронемашини 4 450 800 5 250 1009 5 700 659 4 400 627
Польова артилерiя 2 250 298 2 500 273 1 850 149 1 350 204
Бомбардувальники 45 52 45 22 40 0 40 0
Винищувачi 700 550 700 550 625 473 575 456
Гелiкоптери 450 360 300 337 225 273 175 307
Мiжконтинентальнi БР 125 24 150 12 140 9 125 14
БР морського базування 700 0 675 0 675 16 665 82
Крилатi ракети 1 300 740 1 275 696 1 875 622 1 175 702
Ударнi пiдводнi човни 7 2 7 2 7 3 10 5

Незважаючи на цiлком можливi деякi вiдхилення наведених цифрових показникiв
вiд тих, що iснували несправдi (верифiкацiя американських даних вiдповiдною
iнформацiєю iз радянських джерел була неможливою за вiдсутностi останньої),
цiлком очевидними виглядають прiоритетнi завдання ВПК колишнього СРСР;
б) радянський ВПК розвивався надмiр асиметрично. На тлi головного завдання
масового виробництва озброєнь
непропорцiйно мало уваги придiлялося розвитковi найбiльш важливої складової
сучасних систем озброєнь. Йдеться, перш за все, про автоматизованi комплекси
розвiдки, управлiння i звуязку (Command, Control, Communication & Intelligence
за захiдною термiнологiєю). "Епоха гласностi" дала можливiсть радянським
вiйськовим експертам засвiдчити, що в результатi Радянським Союзом бiльша
частина ресурсiв була витрачена на найбiльш дорогi ударнi системи, якi
виявилися невиправданими у вiдсутностi вiдповiдного розвитку iнших систем;
в) на вiдмiну вiд США та iнших розвинених країн Заходу, де найпомiтнiшою
тенденцiєю стало систематичне i суттєве збiльшення у оборонному бюджетi
витратних статей на науковi дослiдження i розробки, радянський ВПК отримував
все менше коштiв на вiдповiднi цiлi. Навiть у 1990 роцi, коли серйозне
технологiчне вiдставання вiд Заходу стало вже настiльки очевидним, що офiцiйно
продекларованою реформою Збройних сил була передбачена "переорiєнтацiя вiд
кiлькiсних на якiснi показники озброєння, вiйськової науки, особового складу",
тенденцiя не змiнилася. Так, в оборонному бюджетi 1990 р. знов було закладено
зростання на 1,5 вiдсотка статтi витрат на закупiвлю озброєнь, а асигнування на
науково-дослiдницькi та дослiдницько-конструкторськi розробки (НДДКР)
зменшувалися на 13,7 вiдсотка. А в наступному, 1991 роцi, бюджетнi вiдрахування
на НДДКР були зниженi ще бiльше
майже на 20 вiдсоткiв. Внаслiдок такої полiтики спiввiдношення мiж витратами
на НДДКР i закупiвлi озброєнь на користь останнiх змiнилося вiд 1:2 у 1989 роцi
до 1:3 у 1991-му i повинно було впасти до 1:4 згiдно з опублiкованим проектом
вiйськової реформи. (Для порiвняння: не спiввiдношення у вiйськовому бюджетi
Сполучених Штатiв становить, в середньому, близько 1:1,3). Тому не дивно, що,
згiдно з оцiнками Пентагону, з двадцяти найбiльш важливих воєнно-технологiчних
напрямкiв Радянський Союз суттєво випереджав лише в одному (iмпульснi
генератори), практично мав паритет iз Сполученими Штатами в трьох (системи
впливу на оточуюче середовище, гiперзвуковi снаряди та надвисокопрочнi
матерiали), вiдставав у девуяти та по всiх важливих аспектах був позаду в семи;
г) як зуясувалося, радянський збройний експорт мав специфiчну рису, яка для
його спадкоємцiв перетворилася у суттєву ваду стратегiчного гатунку. Мова йде
про невiдповiднiсть вузької регiональної структури експорту колосальним обсягам
поставок озброєнь та вiйськової технiки, за загальними обсягами яких СРСР
лiдирував у свiтi. 70 вiдсоткiв радянського вiйськового експорту було
зорiєнтовано лише на три регiони: Близького i Середнього Сходу, Пiвденної Азiї
та Центральної ╦вропи (країни Варшавського пакту). З розпадом СРСР зник попит
на радянську зброю у ╦вропi, а до найбiльших з решти традицiйних iмпортерiв,
таких як Ірак, Лiвiя, Іран, Ангола було застосовано жорсткi обмежувальнi
мiжнароднi санкцiї. Ця криза структури геополiтичного розподiлу радянського
вiйськового експорту гранично звузила новим незалежним державам i так неширокий
сегмент на свiтовому ринку зброї.

Український воєнно-технiчний експортний потенцiал
Вихiднi перспективи для органiзацiї незалежною Україною збройного бiзнесу
виглядали доволi непогано. Згiдно з закордонними експертними оцiнками,
український потенцiал виробникiв озброєнь одразу ж пiсля розпаду Радянського
Союзу складав 8-10 млрд ам. доларiв на рiк. (Приблизно це становить третину
вiдносно росiйських активiв, якi тими ж експертами оцiненi у 25-30 млрд ам.
доларiв). Такi колосальнi узагальненi потенцiї збройного експорту по праву мали
бути розцiненими як життєво важливi для казни будь-якої держави, а для країни з
кризовою економiкою
тим бiльше. Озброєння, їх виробництво та продаж, всупереч обмеженням, вiдомiй
звуженостi ринку, а також усiм складнощам морального та етичного гатунку,
залишаються високолiквiдним товаром. Чим же володiла Україна насправдi?
Вiйськово-промисловий комплекс
За словами колишнього мiнiстра машинобудування, вiйськовопромислового
комплексу i конверсiї України В. Малєва, нацiональний ВПК на момент
проголошення незалежностi складався з близько 800 заводiв, науково-дослiдних i
конструкторських органiзацiй. Вiдтак Україною було побудовано приблизно
половину радянських ВМФ, стратегiчних ракет, танкiв, радiолектронних систем.
Серед останнiх
засоби радiолектронної боротьби, навiгацiйна та розвiдувальна апаратура,
системи звуязку i управлiння. Близько 70 вiдсоткiв кораблiв усiх флотiв
колишнього СРСР були оснащенi газотурбiнними двигунами української розробки.
Україна успадкувала майже третину союзного космiчного промислового потенцiалу.
У дiяльнiсть, повуязану з космосом, було безпосередньо залучено понад 140
пiдприємств та iнститутiв, якi забезпечували роботою 200 тисяч чоловiк. З
двадцяти типiв мiжконтинентальних балiстичних ракет дванадцять були
спроектованi та побудованi в Українi. Серед них
добре вiдомi носiї "Зенiт" i "Циклон", космiчний комплекс радiоелектронної
розвiдки "Целiна", космiчнi апарати комерцiйного призначення "Ресурс" та
"Океан", системи управлiння ракетами i орбiтальною станцiєю "Мир",
оптико-електроннi системи й ракетнi прилади.
Однiєю з переваг нацiонального ВПК є те, що Україною отримано розгалужену
мережу науково-дослiдницьких центрiв. З двадцяти однiєї технологiї, якi
називалися "критичними" й лишаються такими, Україною розроблялося сiмнадцять.
До них вiднесено: увесь комплекс проблемних задач в кiбернетицi та електроницi;
радiолокатори для викриття повiтряних цiлей з малими розмiрами та таких, що
важко розпiзнаються; технологiя "радiоневидимок" (бiльш вiдома захiдна назва
цiєї технологiї STEALTH); елементна база; лазерне устаткування; новi виробничi
технологiї.
Однак обвальна конверсiя ВПК на перших кроках незалежностi та вiдсутнiсть
замовлень мали вельми руйнiвнi наслiдки для вiйськового виробництва держави.
Вiд 1991 року Україна йшла шляхом постiйних скорочень своїх Збройних сил i
конверсування вiйськової виробничої галузi. Лише у 1992 роцi загальний обсяг
вiйськового виробництва скоротився утричi. За зачиненими дверима численних
проектних органiзацiй та пiдприємств опинилося 550 тисяч їх робiтникiв.
Наприклад, одне з найбiльших українських науково-виробничих обуєднань
Харкiвський завод iм. Малишева, що випустив у 1991 роцi 800 танкiв,
наступного, 1992 року, зiбрав їх лише 43 i зовсiм нiчого не виробив у 1993-му.
У 1994 роцi через брак фiнансування заводу виявилося неможливим завершити
складання лише трьох машин, i це було зроблене лише рiк потому до вiдкриття
Мiжнародної виставки озброєнь IDEX-95, яка проходила в столицi обуєднаних
Арабських Емiратiв Абу-Дабi.
Авiацiйна промисловiсть України, яка є однiєю з найбiльш конкурентоздатних
галузей, нараховує 39 пiдприємств. На авiацiю працює ще двадцять вiсiм
пiдприємств, що виготовляють окремi комплектуючi, та декiлька НДІ й iнших
органiзацiй. Заводами України щорiчно збиралося 350 лiтакiв. Сьогоднi для них
практично немає замовлень вiд вiйськових, частка яких у продукцiї авiабудiвних
пiдприємств становила вiд 70 до 90 вiдсоткiв. Обуєми виробництва авiацiйної
технiки за 1992-1995 рр. скоротилися на сорок вiдсоткiв, а чисельнiсть
працiвникiв галузi зменшилася бiльш як на третину.
Колишнiй мiнiстр оборони В. Шмаров констатував, що внаслiдок всiх скорочень
українське вiйськове виробнитво впродовж 1993-1995 рр. було урiзано на 25
вiдсоткiв, тодi як за захiдним досвiдом цей показник не має перевищувати рiвня
одного-трьох вiдсоткiв на рiк. Судячи з усього, суттєвих змiн цiєї тенденцiї,
однак, не вiдбулося: протягом 1995-1996 рокiв скорочення загального обсягу
продукцiї по Мiнмашпрому становило близько 30 вiдсоткiв.
Треба додати, що конверсiйнi заходи самi по собi означають додатковi потреби у
коштах на їх впровадження. Тож окрiм збиткiв через скорочення випуску
продукцiї, завдано ще й додаткових втрат: за словами мiнiстра Мiнмашпрому
України В. Малєва, пуять рокiв конверсiї обiйшлися державi приблизно у 420 млн.
ам. доларiв прямих iнвестувань.
Надлишки озброєнь
Згiдно з Паризьким 1991 року Договором про звичайнi збройнi сили у ╦вропi
(ЗЗС╦), протягом 1991-1995 рр. iз складу Збройних Сил України мали бути
виведеними 1972 танки, 1577 бойових броньованих машин, 1562 одиницi артилерiї,
560 бойових лiтакiв. Експерти вважають, що грошовий еквiвалент лише цих
надлишкiв озброєнь складав, за приблизними пiдрахунками, вiд семи до десяти
мiльярдiв доларiв. Можна майже безпомилково стверджувати, що окрiм цього в
Українi є ще чимало озброєнь, накопиченних у резервах ще за радянських часiв
згiдно з грандiозними мобiлiзацiйними планами, якi теж можуть бути предметом
експорту. Принаймнi захiдними фахiвцями цi стратегiчнi запаси оцiнювалися у 80
млрд. ам. доларiв.
Варто згадати й про те, що Збройнi Сили України скоротилися за пуять рокiв
бiльш, анiж наполовину: з приблизно 750 тисяч вiйськовослужбовцiв у 1991 роцi
сьогоднi залишилось бiля 350 тисяч. Це теж означає можливiсть додаткового
виведення з експлуатацiї матерiальної частини вiйськ.
Інколи висловлюються сумнiви щодо зацiкавленостi потенцiйних користувачiв у
придбаннi застарiлих зразкiв озброєнь. Вони не уявляються достатньо грунтовими.
Справа в тому, що далеко не всi країни свiту спроможнi купувати зброю
останнього поколiння. А зброя радянських часiв, хоч i дещо програє у бойовiй
ефективностi сучасним аналогам, як правило, у 2-10 i бiльше разiв дешевша.
Характерний приклад: у червнi 1995 року Йемен iмпортував з України чотири
далеко не найсучаснiших бойових лiтаки Су-17, але всього за 2,1 млн доларiв.
Іншi можливостi
Маючи великi Збройнi сили, колишнiй СРСР вiдповiдно мав i потребу у
розгалуженiй мережi сервiсних та ремонтних пiдприємств для обслуговування i
пiдтримання у боєздатному станi колосальної маси рiзноманiтних озброєнь.
Склалося так, що бiльша частина з цих "поштових скриньок" була сконцентрована
на українськiй територiї. Вони i сьогоднi ще не втратили значних можливостей
стосовно вiдповiдних послуг, якi можуть бути предметом експорту.
Згадаємо, що Радянський Союз постачав озброєння бiльш, нiж сiмдесяти країнам
свiту i на астрономiчну суму за деякими оцiнками, вона сягає двохсот трильйонiв
американських доларiв. Зброя рiч надто коштовна, вона залишається у користуваннi
десятирiччами, тож потреби в профiлактичному обслуговуваннi та ремонтах
радянських зразкiв озброєнь та вiйськової технiки ще довго не зникнуть.
Окрiм того, вiдчутно зростає популярнiсть такого методу подовження "життя"
озброєнь, як їхня модернiзацiя. Несвоєчасне розпiзнавання цiєї тенденцiї
призвело, як i завжди в умовах ринку, що швидкої появи конкурентiв: сьогоднi
вже й Ізраїль пропонує послуги щодо пiдвищення бойових можливостей одного з
перших радянських реактивних винищувачiв МІГ-21. Але ж не тiльки цi, а й iншi
типи лiтакiв та гелiкоптерiв радянського виробництва, багато комплектуючих для
яких виготовлено в Українi, експлуатуються бiльш нiж у сорока країнах свiту.
Ще один приклад. Танк Т-72 за радянськими лiцензiями вироблявся у десятцi
країн. Сьогоднi на озброєннi кожної з них знаходиться пуять i бiльше тисяч
таких танкiв. Оснащення цiєї машини новим українським 1200-сильним двигуном
значно пiдвищує її бойовi можливостi, практично доводячи їх до рiвня
характеристик останнього поколiння танкiв. Не випадково, що саме "Банан"
модернiзований харкiвуянами Т-72, на виставцi озброєнь IDEX-97 викликав
пiдвищену увагу.

Вади вiйськового товарного виробництва в Українi
Слiд вiдзначити, що саме розгляд цього аспекту має чiльне мiсце в публiкацiях,
присвячених проблемi української зброї. Причому досить поширене твердження, що
саме українськiй частинi радянської збройної спадщини притаманнi вади, якi
унеможливлюють формування незалежної, агресивної експортної полiтики на ринку
озброєнь. Порiвняння прямо чи опосередковано робиться з росiйським ВПК, який
сприймається як бiльш самодостатнiй, а значить i бiльш експортоспроможний.
Не будемо порушувати традицiю, але спробуймо пiдiйти до розгляду головних
порiвняльних аналогiй, якi застосовуються в оцiнках, бiльш критично. Вони, в
основному, зводяться до двох позицiй.
1. Вказується на крайню обмеженiсть можливостей України по фiнiшних поставках
виробiв воєнного призначення i майже повну вiдсутнiсть завершених вiтчизняних
розробок озброєнь. Значення цих показникiв на момент розпаду Союзу в порiвняннi
з РФ вiдповiдно становили 15 проти 79 вiдсоткiв i 7 проти 91 вiдсотка. Однак,
за якою методикою обчислено цi вiдсотки i що за нами стоїть, абсолютно
невiдомо. Не можна ж, справдi, виробляти, примiром 0,7 вiдсотка човна або 0,3
вiдсотка лiтака! Виробництво однiєї життєво важливої, складної частини системи
зовсiм не еквiвалентне випуску декiлькох дрiбних деталей, якi можна без
особливих складнощiв виготовляти чи купувати будь-де. Згадаймо хоча б той самий
україно-пакистанський танковий контакт. Як вiдомо, в росiйськiй пресi
висловлювалося чимало сумнiвiв щодо спроможностi виконати зовбовуязання за
вiдсутностi постачань з РФ приблизно 30 вiдсоткiв складових, якi в Українi не
вироблялися. Лише приблизно пiвроку знадобилося Українi, щоб подолати проблеми
контракту без росiйської участi.
Серед труднощiв, з якими повуязувалося виконання контракту, згадувалися
вiдсутнiсть в Українi танкових гармат, акумуляторiв та прицiлiв. Нинi
виробництво власної артилерiйської системи вже освоєно, й iнспекцiя з
Пакистану залишилась задоволеною її якiстю.
Акумулятори для першої партiї танкiв, що вже знаходиться у Пакистанi,
закуповувалися в Санкт-Петербурзi, та росiяни не поставили їх у необхiднiй
кiлькостi. Але у квiтнi в Харковi очiкували на отримання 160 акумуляторiв
днiпропетровського виробництва...
Що стосується артилерiйських прицiлiв, то на сьогоднi два з трьох прицiлiв
танкового комплекту випускаються черкаським "Фотоприладом". Дослiдний зразок
третього теж вже виготовлено.
Україна Молода 18.11.97
=======================================================
2) КАЗАХСТАН И США ПОДПИСАЛИ СОГЛАШЕНИЕ О ВОЕННОМ СОТРУДНИЧЕСТВЕ
<...>