Наша доповідь ООН про порушення прав людини / Our report to the UN about human rights violations

[Artem D]

Повідомлення Українського Руху Пацифістів для чотирирічного звіту УВКПЛ ООН щодо права людини на сумлінну відмову від військової служби

I. Системні порушення прав людини, включаючи право на сумлінну відмову, у зв’язку з мобілізацією під час воєнного стану в Україні

Мобілізація на оборонну війну проти російського вторгнення в Україні пов’язана із системними порушеннями прав людини і свавіллям з боку Збройних Сил України, особливо їх підрозділів із призову, Територіальних центрів комплектування (ТЦК), які схильні ігнорувати будь-які об’єктивні та правомірні причини неможливості негайного закінчення цивільного життя і початку безстрокової служби в армії. Командування армії домоглося проведення такої державної політики, що право людини на сумлінну відмову від військової служби взагалі не визнається разом із суттєвими обмеженнями інших людських прав. Співробітники ТЦК можуть забрати в армію з вулиці будь-якого чоловіка чи призвати будь-кого, хто прийшов у ТЦК оформлювати відстрочку, навіть з порушенням встановлених законом формальностей, таких як медичний огляд для перевірки придатності до військової служби, існування законних підстав для звільнення або відстрочки від військової служби, тощо.

Оскаржити призов і звільнитися з військової служби практично неможливо. Іноді у безвиході у людей не залишається іншого виходу, як втекти з військової частини, що пов’язано із безпосередніми ризиками для життя та здоров’я і подальшою необхідністю переховуватися від суворого покарання, неможливістю легально працювати чи навчатися, тощо. Після того, як число самовільних залишень частини сягнуло 200 000, Офіс Генерального Прокурора перестав публікувати цю інформацію.

Командири наділені повноваженнями свавільно обмежувати права людини військовослужбовців. Зокрема, їх примусово утримують на території військових частин, іноді під загрозою застосування зброї у разі втечі. У всіх примусово мобілізованих негайно забирають мобільні телефони і, якщо у подальшому зрідка дозволяють зателефонувати родичам, то тільки для дуже короткої розмови, яка може бути свавільно перервана за декілька хвилин.

У атмосфері офіційних наративів мало не релігійного поклоніння перед армією та демонізації і зображення як зрадників тих, хто не хоче в служити в армії або виступає за мирну протидію російській агресії та ненасильницькі способи припинення війни, люди залякані і бояться публічно свідчити та розповідати історії про порушення своїх прав, не мають можливості вільно пересуватись через облави ТЦК та поліції.

У відповідь на небажання мільйонів українців оновлювати дані військового обліку і при цьому з високою ймовірністю бути призваними була запроваджена система заборони виїзду за кордон, обмеження свободи пересування і можливостей легального працевлаштування та навчання, перевірок військово-облікових документів у всіх чоловіків віком від 18 до 60 років, драконівських штрафів, затримань і примусової доставки таких чоловіків до ТЦК з систематичними погрозами та побиттям, у окремих випадках до смерті. За словами міністра оборони Михайла Федорова, 2 мільйони українців оголошені в розшук через те, що не оновили дані військового обліку, що означає високий ризик свавільного позбавлення свободи із застосуванням насильства та примусову мобілізацію при будь-якому контакті із військовими чи поліцією. Чимало сумлінних відмовників перебувають в такому небезпечному становищі.

Спроби протестувати, обмінюватися інформацією про тактику жорстокої мобілізації для захисту своїх прав та оскаржувати такі порушення прав людини розглядаються як злочин “Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період” за статтею 114-1 Кримінального кодексу України, який карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Критика ТЦК та публікації про порушення, включаючи відео жорстокої мобілізації, бездоказово зображується у державній стратегічній комунікації як “рука Кремля”. Навіть у випадках скандальних порушень прав людини більше комунікується образ ворога-”ухилянта”, зневага та погрози, ніж офіційна відповідь на обгрунтовані скарги громадян щодо порушень прав людини.

II. Приклади порушень прав сумлінних відмовників в Україні

Органами державної влади України та посадовими особами ігноруються права віруючих та світських сумлінних відмовників. За відмову служити в армії, носити зброю і вбивати на війні люди отримують вироки з позбавленням волі за статтями 336, 402, 409 та ін. Кримінального кодексу України. Порушення замовчуються у медіа, крім поодиноких випадків, які вже просто неможливо приховати.

Скарги не діють, національні засоби юридичного захисту у більшості випадків є неефективними. Наприклад, член Ради Українського Руху Пацифістів Сергій Ведмедєв у 2024 році отримав від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листа із запереченням права на сумлінну відмову (“забезпечення права громадян на сумлінну відмову від військової служби під час дії воєнного стану та відсічі народом України військової агресії є несвоєчасним та неможливим”) і попередженням, що публічне обговорення цього питання “може становити ризики та загрози національній безпеці, а тому дискусію щодо можливих шляхів вирішення порушених у зверненні питань може бути поновлено виключно після відбиття російської агресії та скасування в державі воєнного стану”, хоча за ст. 9 ЄКПЛ та ст.ст. 4, 18 МПГПП міркування національної безпеки не можуть бути підставою для обмеження права на сумлінну відмову від військової служби і Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Мушфіг Маммадов та інші проти Азербайджану” постановив, що необхідність захисту територіальної цілісності держави не виправдовує невиконання державою обов’язку створити належну альтернативну невійськову службу.

До речі, саме Секретаріатом Уповноваженого, разом із Офісом Президента України, у 2022 році було ініційовано кримінальне переслідування голови Українського Руху Пацифістів Юрія Шеляженка: спочатку Секретаріат доніс у Службу безпеки України (СБУ) про скарги на порушення права на сумлінну відмову, а потім Офіс доручив СБУ переслідувати пацифістів за заяву про ненасильницький спротив російській агресії. Міністерством юстиції подано позов до суду про примусову ліквідацію Громадської організації “Український Рух Пацифістів” за захист прав людини на мир і на сумлінну відмову від військової служби. Керівник організації Юрій Шеляженко піддається кримінальному переслідуванню і отримав провокаційну повістку з протиправними вимогами з’явитися до ТЦК для військового обліку на Святий вечір перед Різдвом Христовим 2025 року, замість чого пацифісти разом з квакерами взяли участь у молитовних зборах на підтримку сумлінних відмовників.

Показовими щодо поводження з сумлінними відмовниками в Україні є такі індивідуальні історії, в кожній з яких наша організація намагалася допомогти захистити права людини попри обмежені можливості юридичного захисту і скептичне ставлення до права на сумлінну відмову серед українських юристів, зокрема адвокатів та суддів.

Квакера і пацифіста Олександра Іванова примусово мобілізували на блокпосту під час туристичної поїздки та забрали телефон у ТЦК. Його тримали у військовій частині практично без зв’язку із зовнішнім світом, і командир переконував його забути про демократію та права людини, яких, за словами командира, в Україні нема і ніколи не буде. Коли він відмовився брати зброю на обов’язкових стрільбах, йому погрожували, стріляючи в його бік, та пояснили, що так роблять з сумлінними відмовниками з радянських часів. Зрештою його неформально заохотили покинути військову частину, щоб він не створював проблеми командуванню, але він змушений переховуватися та має проблеми з працевлаштуванням, як сотні тисяч людей, які покинули військові частини в умовах протиправної відсутності звільнитися з армії законним шляхом. Хоча суд зобов’язав Державне бюро розслідувань розслідувати свавільне затримання Іванова, це рішення суду не було виконано. Секретаріат Уповноваженого взагалі відмовився розглядати скаргу.

Віруючий в Ісуса Христа, християнський пацифіст Віталій Алексеєнко був ув’язнений на три місяці у покарання за сумлінну відмову і звільнений Верховним Судом у 2023 році, ще до того, як цей Суд з політичних мотивів і всупереч принципу верховенства права почав систематично прирівнювати релігійні переконання до злочинного умислу. Однак сумлінного відмовника так і не виправдали, а звільнили від відбування покарання з випробуванням. Алексеєнко знайшов роботу листоноші, яку він вважає християнським способом захисту України від російської агресії, і заброньований від мобілізації “Укрпоштою”. Його конституційну скаргу щодо протиправності покарання за віру та відсутності альтернативної служби, підготовлену з нашою правовою допомогою, розглядає Конституційний Суд України.

Пацифіст Андрій Вишневецький був примусово мобілізований, зазнавав знущань, дискримінації і побиття у армії за відстоювання свого права на сумлінну відмову і намагався через суд зобов’язати Президента України передбачити указом право на звільнення з військової служби через сумлінну відмову, оскільки нинішній указ з цих питань такого права не передбачає. Верховний Суд вирішив, що він не вправі втручатися у здійснення верховним головнокомандувачем дискреційних повноважень навіть для захисту прав людини.

Християнський пацифіст Михайло Яворський був засуджений до року тюрми за сумлінну відмову. Апеляційний суд змінив вирок на умовний. В суді Яворський пояснював, що займається благодійністю і цим робить свій внесок у ненасильницький захист України. Хоча прокурор вимагав реального тюремного строку, а Яворський вимагав виправдання, Верховний Суд залишив вирок у силі, посилаючись на те, що не вважає несумісними із військовою службою його релігійні переконання, хоча їх серйозність і щирість була визнана судом першої інстанції. Пізніше Яворський зазнав свавільного позбавлення свободи та утримувався у нелюдських умовах у військовій частині.

Пастор громади євангельських християн Олександр Солонець, сумлінний відмовник, який у мирний час проходив альтернативну службу, був примусово мобілізований, коли супроводжував групу підлітків і молоді на реабілітацію. Десятки віруючих з його громади записали відеозвернення з проханням його відпустити, але він довгий час утримувався проти волі у військовій частині, а через суд домогтися звільнення не вдалося. Олександр був відправлений для несення військової служби в зону бойових дій, його змушували брати участь у бойових діях попри те, що питання юридичного визнання його права на сумлінну відмову перебувало на розгляді в суді, що суперечить рекомендаціям Комітету Міністрів Ради Європи щодо людських прав військовослужбовців.

П’ятидесятника Валентина Адамчука намагалися примусово мобілізувати, коли він прийшов для уточнення даних за розпорядженням ТЦК після того, як Київський метрополітен попросив його забронювати. Через його прохання про альтернативну невійськову службу Адамчука звинуватили в ухиленні від призову. Він був засуджений до трьох років тюрми суддею, який неодноразово демонстрував упереджене ставлення. Вирок не набув законної сили і переглядається Київським апеляційним судом; перші місяці він був під домашнім арештом і не міг працювати у нічну зміну, поки суд не змінив цей запобіжний захід.

Адвентист сьомого дня Андрій Скляр був примусово мобілізований із застосуванням тортур і близько року свавільно утримувався у військовій частині, де його та інших сумлінних відмовників намагалися примусити змінити релігійні переконання, несумісні із військовою службою. Скарги його церкви з проханнями направити Скляра на альтернативну невійськову службу ігнорувалися. У жовтні 2025 року його в числі інших 14 сумлінних відмовників звинуватили у непокорі наказу вчитися стріляти та скласти присягу зі зброєю та застосували досудове тримання під вартою, де він чекає суду за обвинуваченням, що передбачає від 5 до 10 років тюрми.

Пацифіст Михайло Дрижирук зазнав свавільного затримання і примусу до військової служби проти його переконань. Йому вдалося опублікувати докази, зокрема фотографії, свавільних затримань та катувань у ТЦК, свідком і учасником яких він був. Скарги, в тому числі до судів, не допомогли відновити порушені права.

III. Порушення з боку РФ на окупованих територіях

Відповідно до статті 51 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, окупаційна держава не може примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах. Забороняється будь-який тиск чи пропаганда, спрямовані на забезпечення добровільного вступу на військову службу.

Брутально порушуючи зазначені вимоги міжнародного гуманітарного права, російська армія примушує служити окупантам кожного року близько 5 тисяч осіб в окупованому Криму і близько 10 тисяч осіб на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. У зв’язку з підготовкою до ескалації російської агресії та запровадженням безперервного призову, за даними української розвідки, російська армія планує залучити у 2026 році 67 000 осіб на тимчасово окупованих територіях України шляхом примусу та рекрутингу (номінально контрактної служби, яка фактично у багатьох випадках є примусовою через застосування адміністративного, економічного та інших форм тиску)

IV. Рекомендації

Відповідно до наших заяв “Мирний порядок денний для України та світу”,  “Українське бачення миру” та “Заява пацифістів про необхідність посилення ненасильницького спротиву війні в умовах загроз світової війни та інших порушень міжнародного права”, Український Рух Пацифістів пропонує:

(а) Припинити російську агресію проти України, призов і набір на військову службу за контрактом на окупованих територіях України, а також вивести війська.

(б) Створити національну службу будівництва миру та ненасильницьких дій із захисту України (невійськову службу захисту України) із залученням сумлінних відмовників до її функціонування та керівництва нею як на добровільних, так і на обов’язкових (в умовах, рівних із призовом) засадах, із урахуванням професії та переконань сумлінних відмовників, із належним навчанням ненасильницьким діям в умовах загроз миру, винагородою з урахуванням ризиків воєнного часу та можливістю просування по службі

(б) Прийняти закони про гарантії недопущення порушень прав людини під час мобілізації та альтернативну невійськову службу під час війни і державну реєстрацію для цілей невійськової служби захисту України замість військової реєстрації.

(в) Заборонити примусову військову реєстрацію, примус до військової служби та інші форми примусу сумлінних відмовників до зміни релігії та переконань і встановити законом відповідальність за порушення та порядок компенсації жертвам порушень права на сумлінну відмову.

(г) заборонити переслідування за критику порушень прав людини під час мобілізації та правозахисну діяльність,

(ґ) створити за участі сумлінних відмовників дієву службу захисту прав людини та громадського моніторингу дотримання прав людини під час військової та невійськової мобілізації на захист України

(д) Негайно звільнити в’язнів сумління, таких як Михайло Адамович, Владислав Безсонов, Тарас Братченко, Тимур Чижов, Сергій Іванущенко, Андрій Хоменко, Андрій Клюка, Віталій Криушенко, Сергій Нечаюк, Ігор Носенко, Олександр Радашко, Сергій Семчук, Андрій Скляр, Олександр Солонець, Василь Волошенюк.

(е) Передбачити повноцінний захист права на сумлінну відмову та створення служб невійськового захисту країни обома сторонами в угоді про припинення вогню між Україною та Російською Федерацією.

(є) Створити агентство ООН з питань захисту та підтримки сумлінної відмови від військової служби, реєстр сумлінних відмовників для залучення до міжнародних мирних дій, надання правозахисної допомоги, підтримки та надання притулку.

Контактна особа з питань, висвітлених у цьому звіті: член Ради Українського Руху Пацифістів, ко-клерк релігійної організації “Релігійна громада Квакерів: Збори Друзів України” Артем Денисов, ar.de...@gmail.com

***

An input from the Ukrainian Pacifist Movement for the UN OHCHR quadrennial report on the human right to conscientious objection to military service

I. Systemic human rights violations, including of the right to conscientious objection, in connection with mobilization during martial law in Ukraine

Mobilization for a defensive war against the Russian invasion of Ukraine is accompanied by systemic human rights violations and arbitrariness on the part of the Armed Forces of Ukraine, especially their conscription units, the Territorial Conscription Centers (TCC), which tend to ignore any objective and legitimate reasons for the impossibility of immediately ending civilian life and starting indefinite service in the army. The army’s command has pushed for such a state policy that the human right to conscientious objection to military service is not recognized at all, along with significant restrictions on other human rights. TCC personnel can take any man from the street into the army or draft anyone who comes to the TCC to apply for a deferment, even in violation of the formalities established by law, such as a medical examination to verify fitness for military service, the existence of legal grounds for exemption or deferment from military service, etc.

It is practically impossible to complain on conscription and be released from military service. Sometimes, in a hopeless situation, people have no other option but to flee from a military unit, that entails immediate risks to life and health and the subsequent need to hide from severe punishment, the inability to work or study legally, etc. After the number of voluntary desertions reached 200 000, the Prosecutor General's Office stopped publishing this information.

Commanders are empowered to arbitrarily restrict the human rights of servicemen. In particular, they are forcibly detained on the territory of military units, sometimes under threat of use of weapons in case of escape. All forcibly mobilized people are immediately deprived of their mobile phones and, if they are subsequently occasionally allowed to call relatives, it is only for very short conversations, which can be arbitrarily interrupted after a few minutes.

In the atmosphere of official narratives of almost religious worship of the army and demonization and portrayal as traitors of those who do not want to serve in the army or advocate peaceful resistance to Russian aggression and non-violent ways to end the war, people are intimidated and afraid to publicly testify and tell stories about violations of their rights, and are unable to move freely due to raids by the TCC and police.

In response to the unwilling of millions of Ukrainians to update their military registration data and in this process with a high probability of being drafted, a system was introduced that prohibits travel abroad, restricts freedom of movement and opportunities for legal employment and education, checks of military registration documents for all men aged 18 to 60, draconian fines, detentions and forced delivery of such men to the TCC with systematic threats and beatings, in some cases to death. According to Defense Minister Mykhailo Fedorov, 2 million Ukrainians are wanted for not updating their military registration data, which means a high risk of violent arbitrary detention and forced mobilization upon any contact with the military or police. Many conscientious objectors are in this dangerous position.

Attempts to protest and challenge publicly such human rights violations, share information about the tactics of violent mobilization to protect human rights, are considered a crime of “Obstructing the lawful activities of the Armed Forces of Ukraine and other military formations during a special period” under Article 114-1 of the Criminal Code of Ukraine, which is punishable by imprisonment for a term of five to eight years.

Criticism of the TCCs and publications about violations, including videos of violent mobilization, are unsubstantiatedly portrayed in state strategic communication as “the hand of the Kremlin.” Even in cases of scandalous human rights violations, the image of the enemy-“draft dodger,” contempt, and threats are communicated more than any serious official response to citizens’ well-founded complaints about human rights violations.

II. Examples of violations of the rights of conscientious objectors in Ukraine

Ukrainian government bodies and officials ignore the rights of believers and secular conscientious objectors. For refusing to kill at war, serve in the army, and take weapons, people receive prison sentences under Articles 336, 402, 409, and others of the Criminal Code of Ukraine. The human rights violations are hushed up in the media, except for isolated cases that are simply impossible to hide.

Complaints are ineffective, domestic legal remedies are ineffective in most cases. For example, in 2024, a member of the Council of the Ukrainian Pacifist Movement, Serhii Vedmediev, received a letter from the Human Rights Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine (the Ombudsman) denying the right to conscientious objection (“ensuring the right of citizens to conscientious objection to military service during martial law and the repulsion of military aggression by the people of Ukraine is untimely and impossible”) and warning that public discussion of this issue “may pose risks and threats to national security, and therefore the discussion on possible ways to resolve the issues raised in the appeal can be resumed only after the repulsion of Russian aggression and cessation of martial law in the State,” although under Art. 9 of the ECHR and Art. 4, 18 of ICCPR, national security considerations cannot be a basis for restricting the right to conscientious objection to military service, and the European Court of Human Rights in its decision in the case of “Mushfig Mammadov and Others v. Azerbaijan” ruled that the need to protect the territorial integrity of the State does not justify the State’s failure to fulfill its obligation to establish an adequate alternative non-military service.

By the way, it was the Secretariat of the Ombudsman, together with the Office of the President of Ukraine, that initiated the criminal prosecution of the President of the Ukrainian Pacifist Movement, Yurii Sheliazhenko, in 2022: first, the Secretariat reported to the Security Service of Ukraine (SSU) about complaints on violations of the right to conscientious objection, and then the Office instructed the SSU to prosecute the pacifists for their statement calling to non-violent resistance to Russian aggression. The Ministry of Justice filed a lawsuit in court for the compulsory dissolution of the Civic Organization “Ukrainian Pacifist Movement” for the advocacy of human rights to peace and conscientious objection to military service. The President of the organization, Yurii Sheliazhenko, is being prosecuted and has received a provocative summons with illegal demands to appear at the TCC for military registration on Christmas Eve 2025, instead of that the pacifists, together with the Quakers, took part in a worship sharing in support of conscientious objectors.

The following individual stories are indicative of the treatment of conscientious objectors in Ukraine, in each of which our organization tried to help protect human rights despite limited legal remedies and skeptical attitudes towards the right to conscientious objection among Ukrainian lawyers, in particular advocates and judges.

Quaker and pacifist Oleksandr Ivanov was forcibly mobilized at a checkpoint during a tourist trip and his phone was seized by the TCC officers. He was kept in a military unit with virtually no contact with the outside world, and his commander persuaded him to forget about democracy and human rights, which, according to the commander, do not exist in Ukraine and never will. When he refused to take up arms during mandatory shooting exercises, he was threatened, shot in his direction, with "explanation" that this was done to conscientious objectors since Soviet times. In the end, he was informally encouraged to leave the military unit so that he would not cause problems for the command, but he is forced to go into hiding and has problems finding employment, like hundreds of thousands of people who left military units under conditions of absence of any ways, even when human rights clearly demand so, to legally discharge themselves from the army. Although the court ordered the State Bureau of Investigation to investigate Ivanov’s arbitrary detention, this court decision was not implemented. The Ombudsman's Secretariat refused to consider the complaint at all.

A Christian pacifist Vitalii Alekseienko was imprisoned for three months as a punishment for conscientious objection and released by the Supreme Court in 2023. It happened before this Court, for political reasons and contrary to the principle of the rule of law, began to systematically equate religious beliefs with criminal intent. However, the conscientious objector was never acquitted, but was released from serving his sentence on probation. Alekseienko found a job as a postman, which he considers a Christian way to protect Ukraine from Russian aggression, and was reserved from mobilization by Ukrainian national postal service Ukrposhta. His constitutional complaint regarding the punishment for faith and the lack of alternative nonmilitary service under martial law, prepared with our legal assistance, is being considered by the Constitutional Court of Ukraine.

A pacifist Andrii Vyshnevetsky was forcibly mobilized, subjected to ill-treatment, discrimination and beatings in the army for asserting his right to conscientious objection and tried to sue the President of Ukraine asking for a court order to provide for the right to be discharged from army on the grounds of conscientious objection by decree, since the current presidential decree on these issues does not provide for such a right. The Supreme Court decided that it had no power to interfere with the exercise of discretionary powers by the Supreme Commander-in-Chief, even to protect human rights.

A Christian pacifist Mykhailo Yavorsky was sentenced to a year in prison for conscientious objection. The court of appeals changed it to a suspended sentence. In court, Yavorsky explained that he was engaged in charity work and thereby contributed to the non-violent defense of Ukraine. Although the prosecutor demanded a real prison term and Yavorsky demanded acquittal, the Supreme Court upheld the sentence, citing the fact that it did not consider his religious beliefs incompatible with military service, although the seriousness and sincerity of his religious beliefs had been recognized by the court of first instance. Later, Yavorsky was arbitrarily detained and held in inhuman conditions in a military unit.

The pastor of the Evangelical Christian community, Oleksandr Solonets, a conscientious objector who had served in peacetime as an alternative service, was forcibly mobilized while accompanying a group of teenagers and young people to rehabilitation. A lot of people of his congregation recorded a video appeal asking for his release, but he was held against his will in a military unit for a long time, and his release was not achieved through the courts. Oleksandr was sent to perform military service in a combat zone with assigned combat duties despite the legal proceedings regarding recognition of his right to conscientious objection were underway, which contradicts the recommendations of the Committee of Ministers of the Council of Europe CM/Rec(2010)4.

A Pentecostal Valentyn Adamchuk was forcibly mobilized when he came to update military registration by the order of the TCC after the Kyiv Metro asked to reserve him from conscription. Because of his request for alternative non-military service, Adamchuk was accused of draft evasion. He was sentenced to three years in prison by a judge who repeatedly demonstrated a biased attitude. The sentence did not come into legal force and is being reviewed by the Kyiv Court of Appeal; he was under house arrest for the first few months and could not work the night shift until the court changed this preventive measure.

Seventh-day Adventist Andrii Skliar was forcibly mobilized, tortured, and arbitrarily detained for about a year in a military unit, where he and other conscientious objectors were forced to change their religious beliefs incompatible with military service. His church’s appeals to send Skliar to alternative non-military service were ignored. In October 2025, he and 14 other conscientious objectors were charged with disobedience to an order to train in shooting and take an oath with a weapon and were placed in pretrial detention, awaiting trial on charges that could entail sentences of 5 to 10 years in prison.

A pacifist Mykhailo Dryzhyruk was subjected to arbitrary detention and forced conscription against his beliefs. He managed to publish evidence, including photographs, of arbitrary detentions and torture in the TCC, which he witnessed and participated in. Complaints, including to the courts, did not help restore his violated rights.

III. Violations by the Russian Federation in the occupied territories of Ukraine

According to Article 51 of the Geneva Convention relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War, the Occupying Power may not compel protected persons to serve in its armed or auxiliary forces. No pressure or propaganda which aims at securing voluntary enlistment is permitted.

In flagrant violation of the above requirements of international humanitarian law, the Russian army forces about 5,000 people to serve the occupiers every year in the occupied Crimea and about 10,000 people in the occupied territories of Donetsk, Luhansk, Zaporizhia and Kherson regions. In connection with the preparation for the escalation of Russian aggression and the introduction of continuous conscription, according to Ukrainian intelligence, the Russian army plans to recruit 67,000 people in the temporarily occupied territories of Ukraine in 2026 through coercion and recruitment (nominally contract service, which in many cases is actually forced through the use of administrative, economic and other forms of pressure).

IV. Recommendations

In accordance with our statements “Peace Agenda for Ukraine and the World”, “Ukrainian Vision of Peace” and “Statement of Pacifists on the Need to Strengthen Nonviolent Resistance to War in the Face of Threats of World War and Other Violations of International Law”, the Ukrainian Pacifist Movement proposes:

(a) To end Russian aggression against Ukraine, conscription and recruitment for military service under contract in the occupied territories of Ukraine, and withdraw Russian troops.

(b) To create a national service for peacebuilding and nonviolent action to protect Ukraine (non-military service for the protection of Ukraine) involving conscientious objectors in its functioning and leadership, both on a voluntary and mandatory (under conditions equal to conscription) basis, taking into account the profession and beliefs of conscientious objectors, with proper training in nonviolent action in conditions of threats to peace, remuneration taking into account the risks of wartime, and the possibility of promotion.

(c) Adopt laws on prevention of human rights violations during mobilization and on alternative non-military service during wartime and state registration for the purposes of non-military service in the protection of Ukraine instead of military registration.

(d) Prohibit compulsory military registration, forced military service and other forms of coercion of conscientious objectors to change their religion and beliefs, and establish by law liability for violations and a procedure for compensating victims of violations of the right to conscientious objection.

(e) prohibit persecution for criticizing human rights violations during mobilization and advocacy of human rights, including to conscientious objection

(f) to create, with the participation of conscientious objectors, an effective service for the protection of human rights and public monitoring of human rights observance during military and non-military mobilization in defense and protection of Ukraine

(g) Immediately release prisoners of conscience such as Mykhailo Adamovych, Vladyslav Bezsonov, Taras Bratchenko, Tymur Chyzhov, Serhii Ivanushchenko, Andrii Khomenko, Andrii Kliuka, Vitalii Kryushenko, Serhii Nechayuk, Ihor Nosenko, Oleksandr Radashko, Serhy Semchuk, Andrii Skliar, Oleksandr Solonets, Vasyl Volosheniuk.

(h) Provide for full protection of the right to conscientious objection and the establishment of non-military national protection services by both parties in the ceasefire agreement between Ukraine and the Russian Federation.

(i) Create a UN agency for the protection and support of conscientious objection to military service, a register of conscientious objectors for involvement in international peacekeeping operations, provision of human rights protection, support and asylum.

Contact person for issues covered in this report: Member of the Council of the Ukrainian Pacifist Movement, Co-Clerk of the religious organization “Religious Community of Quakers: Meeting of Friends of Ukraine” Artem Denysov, ar.de...@gmail.com

Best regards, Artem Denysov
Member and co-Clerk of the Religious organisation “Quakers Friends of Ukraine”
Member of the Care Committee
http://friends.org.ua/

Member and council member of the “Ukrainian pacifist movement”
https://pacifism.org.ua/

Blood donor
B POS / B(III)Rh+