Атлас гніздових птахів України, відповідь А. М. Полуді

[Mikhail Banik]

Шановні колеги!

У мене насправді, нажаль, немає часу для того, щоб спокійно дати раду з ситуацією довкола книги «Атлас гніздових птахів України». Але, як людина дотична цього проєкту на стадіях збирання польових даних, координації робіт і зведення даних по окремому регіону, верифікації загального пулу даних перед їх поданням до Європейського центру й, нарешті, на стадії роботи над книгою, не можу стояти осторонь і просто мовчати, читаючи відповідь А.М. Полуди на лист О.І. Бронскова. Щоби не складалося враження, що О.І. Бронсков – пасквілянт, чи як там адресує його А.М., прошу і мене долучити до лав пасквілянтів.

Перш за все, хотів би подякувати всім тим людям, аматорам і орнітологам, які були причетні до збирання даних для цього без перебільшення по справжньому загальноєвропейського Проєкту! Без вашої участі Другий Європейський Атлас Гніздових Птахів був би неповним! Як людина, яка брала участь й у першому Проєкті на початку 1990-х років, можу сказати, що зроблено вражаючий крок вперед в плані просторового охоплення величезної території нашої країни та якости зібраних даних. Не можна не згадати й надзвичайних зусиль, які докладав Ігор Миронович Горбань до того, щоб в Україні були здійснені і перший, і другий атласні Проєкти. Його стиль керування природно витікав з розуміння, що є морально виправданим, а що - ні,  згадаймо хоча б переписку 2015-16 рр. по атласній тематиці. Сподіваюся, коли-небудь історія обох Проєктів в Україні буде описана адекватно, так як це було зроблено для першого загальноєвропейського Атласу Джеремі Ґрінвудом (див. Greenwood, J. J. D. 2017: The History of the EBCC Atlas of European Breeding Birds. Vogelwelt 137: 3–18.).

Повертаюся до суті справи й спробую бути лаконічним.

1). Ідея книги належить Олександру Бронскову. Він озвучив її на конференції у НПП «Святі гори» восени 2017 року невдовзі по смерті Ігоря Горбаня і я це можу засвідчити. Полягала вона у тому, щоб увічнити пам’ять Ігоря й дати орнітологам і аматорам книгу, в якій були б подані мапи сучасних гніздових ареалів птахів в Україні, оскільки не всі читають англійською та далеко не всі мають можливість придбати примірник Європейського атласу. Робота над текстом і дизайном книги розпочалася наприкінці лютого 2018 року і тривала до кінця 2020 року, коли був завершений перший макет видання. У 2018 та 2019 рр. ця робота йшла фактично паралельно із процесом верифікації та подання даних до Європейського центру. Нагадаю, що у вигляді книги Другий Європейський атлас вийшов друком у грудні 2020 року.

2). Тетяна Кузьменко особисто координувала всю роботу по завершенню атласного проєкту після смерти Ігоря Горбаня, а також значну частину роботи з підготовки українського видання. Її роль в успішному завершенні обох починань важко переоцінити!

3). Ідея звернутися до Анатолія Михайловича Полуди як рецензента української книги належала директору офісу УТОП Олегу Володимировичу Дудкіну, а не Тетяні Кузьменко. Це була його наполеглива вимога. Приблизно за пів-року до цього колектив авторів опитували, чи варто нам орієнтуватися на те, що книга матиме статус наукової монографії. Моя особиста позиція полягала в тому, що, звісно, то було б краще, але не конче потрібно.

4). Видання книги у 2021 році було загальмоване через спільну позицію А.М. та О.В. Останній наполягав на тому, що книга може вийти друком тільки в тому разі, якщо головним редактором видання буде А.М. І це, завважу, не на початку роботи над книгою, а тоді, коли вона вже була майже готовою до друку. Думаю, більшості зрозуміло, чим відрізняється редагування готового тексту від ролі головного редактору видання. Як кваліфікувати таку вимогу О.В., ви можете вирішити самостійно. Моя думка збігається з висловленою Олександром Бронсковим.

5). Колектив авторів, що найбільше долучилися до роботи над книгою (були авторами текстів, карт та малюнків, спільно працювали над редагуванням видання), кілька разів звертався з пропозицією до О.В. та А.М. щодо обговорення всіх спірних питань в режимі телеконференції. Й щоразу ми  отримували відмову. Востаннє це було у вересні 2021 року, коли шестеро авторів написали листа О.В. Проте результат був той самий. Від спілкування та обговорення О.В. та А.М. відмовлялися.

6). Стосовно якости тексту книги та інших питань. З опису А.М. видається, ніби все було зроблено непрофесійно, з численними помилками. Проте одночасно ми отримали й іншу рецензію, позитивну, лише з кількома зауваженнями. Значна частина редакторських правок А.М. - стилістичні, з якими можна було погоджуватися чи не погоджуватися. Більшість була прийнята нами. Деякі "страшні хиби", які А.М. згадує у листі, зокрема, малюнок совки у нарисі, що був присвяченій сойці (помилка дизайнера, не авторів), були помічені нами ще наприкінці 2020 року. Про них всім було відомо, що вони будуть виправлені. Стосовно даних про гніздування мартина сивого та вівчарика весняного: в обох випадках ми консультувалися з регіональними координаторами. За результатами дані по мартину були скореговані, по вівчарику - ні. Особисто я не маю сумнівів, що у кінцевому варіанті атласу є помилки, які стосуються і присутности певних видів в певних квадратах, і їхньої чисельности. Уникнути їх неможливо, думаю, це розуміють всі, хто реально стикався з проблемами збирання і верифікації даних за відповідними атласними методиками. Але загалом для мене є очевидним, що тепер ми маємо максимально наближене до реальности уявлення про сучасні ареали наших видів (непорівнянно краще, ніж те, що було відображено у Першому Атласі). Тож не буду писати про кількість виправлень, корегувань первинних даних, які було зроблено до їхньої подачі з УТОП до Європейського центру. Щоб не применшувати внеску саме А.М. у кінцевий варіант нашої книги.

7). Тепер кілька слів щодо авторства книги. А.М. так чи інакше долучився до написання тексту, частина його правок була слушною, до того ж він додав до кожного нарису короткий опис ареалу виду в Україні. Хоча це від самого початку роботи над книгою не планувалося: мапи, що займають більшу частину присвяченої виду сторінки, промовисто говорять самі за себе, а текст чи не для кожного видового нарису через брак місця доводилося скорочувати ще до втручання А.М. Додам, що ці зміни до змісту книги не були узгоджені із авторами нарисів, у яких могла бути власна думка, як саме слід описувати ареали певних видів в Україні. Ми у вересні 2021 року висловлювалися лише проти номінації А.М. в ранзі редактора видання, й жодним чином не проти його авторства. Проте у кінцевому підсумку у переліку авторів з'явилися додатково ще три прізвища: О.М. Пекла, який не брав участі в атласному проєкті, співробітниці офісу УТОП О. Яремченко, яка долучилася до видання вже після того, як воно було готове, і Ігоря Козицького, який, за його словами, редагував якісь дані по Харківській області. При всій повазі до Ігоря можу з впевненістю сказати, що тоді до списку авторів цієї книги варто було б додати чи не половину тих, хто збирав первинні дані, й до яких вже після завершення польових робіт неодноразово зверталися Тетяна Кузьменко і решта учасників проєкту, які працювали над остаточною версією масиву даних по Україні.

8). Дарма у своєму листі А.М. посилається на редаговану ним Енциклопедію мігруючих видів України. Не хочу применшувати заслуг А.М. у справі організації кільцювання птахів в нашій країні і його особистого досвіду щодо міграції багатьох видів птахів на території України. Але у листі А.М. наводить ту книгу як приклад редагування. Водночас я знаю, що деякі з авторів видових нарисів в Енциклопедії дізналися про своє авторство лише після виходу книги друком (хоча ймовірно хотіли б самі долучитися до написання), а ми з орнітологом з Сімферополя Володимиром Кучеренком з подивом побачили власний нарис про савку (який подавали до редакції) під прізвищами І. Давиденка та А.М. Полуди. Новими авторами дописані невеличкі розділи, але основна частина нашого тексту непогано опознається, попри деякі перестановки в абзацах і реченнях.

9). Наостанок волів би сказати, що все одно радію виходу книги - вона є живою пам'яттю про Ігоря Горбаня і стане у пригоді всім, хто вивчає і любить птахів. Шкода тільки, що наклад не буде розповсюджений безкоштовно серед всіх українських орнітологів та аматорів. Але сподіваюся, що причетні до атласного Проєкту отримують по екземпляру безкоштовно. Взагалі ж, кожен має право зробити свої висновки. Я свої зробив і раджу реалізовувати власні ідеї у такий спосіб, щоб не втратити можливість керувати їхнім втіленням особисто, а там, де стикаєтесь із необхідністю звернення до співпраці з певними організаціями, укладати договори, в яких були б чітко прописані ролі, обов'язки і права учасників. Я не шкодую, що не дуже приємна історія підготовки книги до видання хоча б частково оприлюднена. Бо не хочеться втрачати власну гідність. Це не на часі та й ніколи не було на часі.

З повагою, 

Михайло Банік

[Пономаренко Александр aponomar@ua.fm]

Дякую панові Михайлу за детальний аналіз ситуації, яка склалася навколо Атласу. Ситуація має певний сморід і думаю, що він йде НЕ від панів Бронскова та Баніка. Швидко згадалася ситуація з авторським правом на перший польовий визначник птахів України за авторством панів Андрія Бокотея та Генадія Фесенка. Колеги, робіть висновки самі, я вже зробив.

середа, 4 січня 2023 р. о 22:00:10 UTC+2 Mikhail Banik пише: