Fw: Поезія Майдану

[Олександр Ратушняк]

***

Стріляють, мамо. Тут у нас стріляють.
І не в повітря, і не по ногах.
Та гірше те, що снайпери вважають,
немов вогонь ведуть по ворогах.

Ми - нелюди для них, живі мішені,
які не мають права на життя,
чергову кулю дістають з кишені
і знов душа відходить в небуття.

Як ті щурі, тихесенько засіли
одні - у вікнах, інші - на дахах.
За нами стежать крізь свої приціли
між нами сіють паніку і страх.

Їм, мабуть, нудно – цілитись роками
в мішені паперові у тирах,
а хочеться на спір з товаришами
поцілити у голову чи в пах.

Щоб завтра хизуватись перед тими
у кого також руки у крові,
дивитись, як покажуть у новинах
того хлопчину з діркою в чолі.

Чи ви живете не у цій країні,
чи в вас немає дочок і синів?
Чому не розумієте донині
той біль і розпач бідних матерів.

Ви ввечері приходите з «роботи»
цілуєте дружину і дітей,
говорите про справи і турботи,
про головне ви знов промовчите.

Та марно їм казати про сумління.
Його нема. Й ніколи не було.
Зате у нас з'явилось покоління,
яке сьогодні на Майдані розцвіло.

Ігор Гарщаль

Героям Майдану

Секунди. Мить. Пекучий біль і.. Тихо.
Так тихо навкруги...Та всі біжать...
У нас в країні тут війна і лихо.
Хвилина.Люди всі мовчать

Я бачу матір сивую. Ридає.
Чого ж ви мамо? Трапилося що? 
Когось до себе з горем пригортає,
І плаче:"Сину мій,за що?!!"

Я зрозумів, що я лечу угору
Це мій кінець. Навколо йде війна
У матері в очах - безмовне горе.
Схилилася.Тепер вона одна.

Пробач мені ,моя матусю рідна!
Пробач,що залишив тебе отак.
Така моя ,матусю, доля,видно,
Загинуть за Вкраїну, як козак.

Прощай .Я йду. Лечу уверх,матусю.
Не плач ,що більш не прийду на поріг
До тебе, рідна,ангелом вернуся
І буду поруч,наче оберіг

20.02.2014

***

Горела ночью не резина,
С косою смерть пришла, свекровь,
Пылало сердце Украины,
На завтрак Вам подали кровь.

В Гааге Вам никак не место,
Вам Нюрнберга скамья - диван.
В аду с Адольфом будет тесно,
Я хоровод придумал Вам.

Вы в середине,вместо зайки,
Вокруг убитый Вами люд.
И тыщу лет Вам вместо пайки,
Те люди крУжат и поют.

Те песни,что Вам мама пела,
Когда качала на диване,
Так,чтоб душа у вас горела,
Как та резина на Майдане.

Давид Н.К.