Уже 5 проектов Декларации
Марк Зобов
Юрий Гельцер
9 июля 2026 г., в 18:30, Марк Зобов <mark....@gmail.com> написал(а):
--
Вы получили это сообщение, поскольку подписаны на группу "MaybutniaUkraina".
Чтобы отменить подписку на эту группу и больше не получать от нее сообщения, отправьте письмо на электронный адрес maybutniaukrai...@googlegroups.com.
Чтобы посмотреть обсуждение, перейдите по ссылке https://groups.google.com/d/msgid/maybutniaukraina/CAEsWMMSzefy_4GT_Jx%3D3H7oTk%3D6xEWuht-t2h6i%3Dr3Wp0Xfx%3Dw%40mail.gmail.com.
Чтобы настроить другие параметры, перейдите по ссылке https://groups.google.com/d/optout.
Марк Зобов
Марк Иванович, поясните мне, пожалуйста, задачу. Объявлен конкурс по Декларации, но при этом не сформулирована Концепция по Майбутной Украине. Пусть так, хотя не понятно, что мы тогда должны декларировать. ///
Юрий Григорьевич, а Вы читайте внимательнее сообщения. В том числе недавнее запрошення, в котором написано https://docs.google.com/document/d/18mAwWG6EWGh3pAWVdGPtvF4B667VETs6/edit:
Декларація поєднує в себе за своїми суттю і змістом і візію, і концепцію, і маніфест, і доктрину, і меморандум, і суспільний договір, і ідеологію тощо. Але при тому ще за своїм призначенням і всенародним затвердженням на референдумі Декларація є актом установчої сили та прямої дії, фундаментальною основою для подальших конституційних, законодавчих і процедурних актів, які ухвалюються у встановленому правовому порядку, міжнародної позиції України та всіх майбутніх правових і суспільних відносин в Україні.
Каждый из авторов проекта Декларации вкладывает в нее то принципиально важное, что предлагается положить в основание обновленной Конституции Украины. Т.е. Декларация призвана выступить в качестве технического задания для обновления Конституции Украины.
Далее. Декларация - это некое обещание. ///
Не обещание, а декларирование, объявление, заявление …
От кого оно должно исходить? Либо от людей имеющих власть, либо от тех, кто эту власть собирается приобрести. Если этого нет, то чего тогда можно обещать. Декларация не может исходить от народа, потому что он не обладает единой субъектностью. Консенсуса здесь никогда не будет, а значит мы возвращаемся к воле большинства, но не как к реальной силе, а как к способу реализации своего мнения через голосование. В ходе обсуждения в Телеграмме речь велась также о Манифесте и других формах обращения. Манифест - это заявление о себе, либо о наличии новой формы идеологии («Призрак ходит по Европе - призрак коммунизма!»). Какую задачу мы ставим перед собой? Чего мы хотим добиться? В моём понимании мы хотим призвать народ к борьбе за свою «самостийность». Именно к борьбе, потому, что власть не дают - власть берут. Тогда это должно быть нечто в виде Воззвания. Манифест может рассматриваться и в таком виде («Пролетарии всех стран объединяйтесь!»), если выполнено первое условие - наличие новой идеологии. Надеюсь ваш ответ будет конструктивен, а не очередной эскопад критики.///
Предполагается принятие Декларации на всенародном референдуме. Чтобы это удалось осуществить, понадобится очень сильно потрудиться, в частности в просветительском, пропагандистском плане. И тут будут востребованы всякие манифесты и пр., написанные на основе проекта Декларации, выполняющего и роль идеологии.
Для справки: Понятие «идеология» было введено в оборот в XIX в. французским философом и экономистом А.Л.К. Дестют де Траси для обозначения учения об идеях, позволяющих установить твердые основы для политики, этики и т.д.
Марк Зобов
Юрий, к чему так много вопросов, если дети тешатся и не плачут!9 липня 2026, 19:29:27, Від "Юрий Гельцер" <ygge...@gmail.com>:
Юрий Гельцер
10 июля 2026 г., в 00:20, Марк Зобов <mark....@gmail.com> написал(а):
Марк Зобов
Марк Зобов
Проєкт
2 версія 1 редакція 24.06.2026
Україна - Щастя Країна
ДЕКЛАРАЦІЯ
ПРО СУВЕРЕНІТЕТ НАРОДУ УКРАЇНИ
--------------------------------------------------------------------------------------------------
Ми, народ України,
· заявляючи себе сувереном – володарем верховної влади в Україні,
· спираючись на Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та здійснюючи її історичну мету щодо утвердження суверенітету і самоврядування народу України,
· беручи на себе відповідальність за долю України, збереження її генофонду, культурної спадщини, природного середовища та майбутніх поколінь,
· маючи на меті забезпечити всім громадянам України гідні, безпечні та справедливі умови для щасливого життя на основі любові,
· шляхом прямого волевиявлення та в порядку здійснення установчої влади народу України
ПРОГОЛОШУЄМО ТА ПОСТАНОВЛЯЄМО
встановити в Україні народовладдя і зформувати нову систему суспільних відносин у всіх сферах спільного буття – духовної, соціально-економічної, політичної, та затвердити в Україні наступні головні системні чинники суспільної гармонії і щасливого життя громадян України:
І. НАРОДНИЙ ДУХ
Народ сильний духом!
1.1. Щастя і любов
Всі люди єдині в своєму вищому прагненні до щастя і життя у любові.
Щастя − стан найвищої задоволеності життям, найвище благо, мета та сенс життя людини.
Матеріальне задоволення створює передумови для щастя, але людське щастя це насамперед духовне явище, яке виникає коли людина реалізує свій талант − самореалізується.
Визнаючи щастя вищим благом і сенсом життя людини, і розглядаючи щасливе людське життя як безперервний процес самореалізації, ми позначаємо як національну ідею й стратегічну мету розвитку України гармонійне суспільство – досконале єднання людей один з одним, з Природою та Всесвітом, при якому всім надані рівні можливості для реалізації їхнього прагнення до щасливого життя на основі любові, вільного та відповідального саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації на своє та загальне благо.
Ця мета цілком реалістична, вона поєднує в собі високий гуманістичний початок із прагматичною спрямованістю: на шляхах самореалізації в сімейному житті, праці й дозвіллі кожний з нас творить своє щастя і через самореалізацію кожного з нас забезпечується максимально ефективне використання основного ресурсу країни - людського потенціалу.
Духовним стрижнем всіх суспільних і міжособистісних відносин покликана стати любов – найвищий прояв людського духу, першооснова духовності людини та гуманістичних моральних принципів людського гуртожитку, сила впливу яких тільки й здатна забезпечити гармонію людських відносин. Любов – єдина гарантія збереження та розвитку роду людського.
Любов − універсальне зв’язуюче світобудови, що проявляється в людині як турботливе, дбайливе, трепетне, аж до самопожертвування, усвідомлене ставлення до всього, що дорого, – до людей та їх творінь, природи, всесвіту загалом.
1.2. Духовність, справедливість, мир та злагода
Духовне єднання і піднесення є головним джерелом енергії розвитку суспільства і його процвітання, щасливого життя.
Духовність − прихильність певній системі духовних цінностей − всього, що цінується людиною не з міркувань матеріального споживання або вигоди.
Народний дух України, яка пов’язує схід і захід, має поєднувати в себе базові загальнолюдські духовні цінності: щастя, любов, істина, добро, краса; базові цінності соціальних відносин: свобода, рівність, братерство; і українське генетичне прагнення до свободи, волі і гідності.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Головне в духовності − наповненість любов'ю. Саме завдяки любові людством проголошено «усі люди – брати» та породжено золоте правило моральності (засадничий світовий етичний принцип): не роби іншому те, що не бажав би для себе; роби стосовно інших такі добрі вчинки, які хотів би стосовно себе.
Цінності народного духу України розгортаються в наступні настановчі заповіді гармонійного суспільства, які мають у своїй основі любов:
1. Жити піднесеним духовним життям:
– Творити добро.
– Цінувати прекрасне, примножуючи його.
– Прагнути до знань.
– Вести здоровий спосіб життя,
– Дбайливо ставитися до природи.
2. Жити за справедливістю:
– Забезпечувати дотримання рівності гідності, прав, свобод, можливостей, обов'язків та відповідальності людини та громадянина.
– Визнавати право людини на результати своєї праці, вважати загальною власністю, надбанням та цінністю все, що створено природою та спільною працею.
– Розподіляти блага за результатами праці та за допомогою системи соціальних гарантій; забезпечувати безоплатне лікування, навчання та виховання.
3. Жити у мирі та злагоді:
– Вибудовувати стосунки на засадах діалогу.
– Займати солідарну громадянську позицію на засадах взаємосприяння та співучасті.
– Рівноправно брати участь у виробленні та прийнятті суспільно важливих рішень.
Дані наказуючи заповіді поповнюють ті, що вже увійшли у світову правову практику і тому не вимагають додаткової згадки забороняючи заповіді зразка «не вбивай» і «не вкради», що захищають природні права людини на життя, свободу, власність…
Збудована на основі заповідей гармонійного суспільства система економічних, політико-правових та інших відносин унеможливлює провокування людини на низинні вчинки, стимулювання в ньому ненависті, прагнення до насильства, брехні, крадіжки, зради та інших асоціальних явищ, що засуджуються людством споконвіку.
Гармонійне суспільство навпаки спонукатиме до високих устремлінь, зміцнюватиме в людині його природні чесноти: співчуття, чуйність, моральність, сумлінність, честь, чесність, порядність, вірність, відповідальність, гідність, шляхетність, великодушність, скромність, справедливість, альтруїзм, дружелюбність, прагнення до пізнання, натхнення цінувати і творити красу…
1.3. Єдність у різноманітті
Гармонізація суспільних відносин в поліетнічній та поліконфесійній Україні має здійснюватися у дусі міжнародних рекомендації про те, як згладжувати та долати конфлікти на мовному, релігійному, культурному та етнічному ґрунті. Єдність України надзвичайно важливо осмислювати та реалізовувати в опорі не на якусь штучно побудовану «всеукраїнську» тоталітарну модель, а в діалозі культурних смислів, що визначають етнографічну та інтелектуальну своєрідність регіонів України.
Діалогова форма спілкування, на відміну від авторитарної і маніпулятивної форм, де люди використовують один одного як засіб для досягнення своєї мети, передбачає, що учасники вступають у взаємодію один з одним, вважаючи кожного рівним собі в гідності і правах, що мають такі ж підстави на свою позицію, свої думки і прагнення, і виграють від такого солідарного спілкування, одержуючи натомість реальні результати, інформацію, психологічну та моральну підтримку. Діалогова форма спілкування передбачає:
● рівність сторін, які беруть участь у спілкуванні;
● ввічливість, самоповагу та прояв поваги до співрозмовників;
● неприпустимість приниження та образи співрозмовника;
● чесність і правдивість інформації, що передається;
● зрозумілість та доступність для всіх співрозмовників.
Народ України гарантує збереження і розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх етнічних меншин та корінних народів, що проживають на території України, відповідно до норм міжнародного права.
У вирішенні завдань мовного регулювання в Україні слід керуватися рекомендаціями про те, що насадження чи культурне домінування є однією з основних загроз для миру та стабільності. Керуючись цим підходом слід збалансовано розкривати положення 10-ї ст. Конституції України:
«Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.»
Статус української мови як державної означає, що виключно українською мовою здійснюється державна нормотворчість та діловодство. А в рамках громадянського суспільства мову та форму спілкування визначають самі громадяни. Представники органів управління та посадові особи спілкуються з громадянами взаємозручним чином.
Розвиток і функціонування століттями несправедливо пригнічуваної української мови має здійснюватися таким чином, щоб при цьому не породжувалась така ж несправедливість щодо рідних мов національних меншин України. Щоб любили Україну та були її патріотами і всі ті, для кого рідною мовою є російська, угорська, татарська, грецька, іврит тощо. Слава українській мові та любов до неї можуть прийти аж ніяк не завдяки державним декретам та сваволі у цій сфері, а через чарівне слово поетів та письменників, через чарівні українські пісні. Почуття добрі – тільки вони здатні прокласти шлях до людського серця.
ІІ. НАРОДНА ВЛАДА
Влада – право підкоряти своїй волі, управляти ким-небудь, чим-небудь.
Народ України – всі громадяни України у сукупності.
Суверен – володар верховної влади в країні.
Суверенітет – верховенство влади і самостійність суверену.
Держава – утворена народом України система управління країною.
Народовладдя – найвища форма демократії та народного суверенітету як суспільне самоврядування, при якому народ країни, володар верховної влади, власник природних багатств та народного господарства, та його територіальні громади в межах своїх повноважень безпосередньо в особі повнолітніх дієздатних громадян визначають принципи організації та правил суспільного життя, ставлять завдання самим собі та відповідним сформованим ними органам управління, контролюють їх виконання.
Народовладдя – доленосне питання для України, в сучасних глобалізаційних умовах лише народ України, за умови, що він матиме верховну владу, зможе захистити суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечити своє процвітання та назавжди закрити питання – бути чи не бути Україні. Народовладдя – єдиний спосіб порятунку України від загрози диктатури олігархії, корупції та клептократії, збереження розмаїття політичних позицій та плюралізму думок як базових передумов для гармонійного та стабільного розвитку суспільства. Народовладдя – єдина можливість створення справедливого гармонійного суспільства, в якому всім надані рівні можливості для реалізації їхнього прагнення до щасливого життя на основі любові, вільного та відповідального саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації на своє та загальне благо. Буде народовладдя – буде щастя!
Народ України самостійно вирішує будь-які питання свого життя як безпосередньо, так і через державні та місцеві органи управління шляхом делегування владних повноважень органам і їхнім представникам, залишаючи за собою право їх безумовного відкликання у встановленому ним порядку (у будь-який момент, при невиконанні взятих на себе зобов’язань).
Громадяни приймають участь в управлінні за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, що робить процеси прийняття рішень прозорими, доступними та відкритими.
Безпосередньо влада народу України реалізується через референдуми, вибори, народні ініціативи, місцеві форми прямої демократії та інші механізми прямого волевиявлення. Рішення, прийняте народом України безпосередньо, має найвищу юридичну силу, є остаточним і підлягає безумовному виконанню всіма в Україні. Рішення місцевих референдумів чи зборів має також найвищу силу на відповідної території в межах повноважень.
Референдуми чи збори проводяться регулярно (не рідше одного разу на рік) щодо стандартного набору питань (підсумки діяльності, затвердження планів розвитку, вотум довіри/недовіри органам управління чи посадовцям тощо) та з ініціативних питань. Інші обов'язкові за темою питання на всеукраїнському референдумі – це питання, які стосуються виняткової компетенції народу України, а саме: зміни до конституції, визначення мети, курсу та стратегії розвитку країни, питання народної власності, важливі фінансові питання, ключові питання міжнародних відносин тощо.
Щорічний референдум чи збори готуються протягом року та забезпечують керівну роль народу України у питаннях розвитку країни і територіальних громад, а також ставлять під народний контроль усі державні і місцеві органи управління та за своїми наслідками може призводити до відставки складу органів або їх керівників, якщо народ висловить невдоволення їхньою роботою.
Можливе проведення додаткових референдумів чи зборів за ініціативою громадян (на вимогу від 1% повнолітніх дієздатних громадян).
Система управління в Україні на державному і всіх місцевих рівнях включає до свого складу представницькі, виконавчі, контролюючі та правоохоронні органи.
Діяльність органів управління повинна бути прозора і відкрита (за виключенням того, що є таємниця за рішенням народу України).
На місцевому рівні за власною ініціативою жителі можуть створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення, які за рішенням місцевих рад можуть бути наділені частиною їх власної компетенції, фінансів, майна. Форми самоврядування у самоорганізованих територіальних громад нижнього рівня можуть бути різними, за бажанням самих громад за умови дотримання в них прав людини та громадянина.
Участь громадян у підготовці проектів управлінських рішень забезпечується шляхом організації громадських рад, форумних майданчиків та інших засобів суспільного діалогу.
Відповідальність за якість управлінського процесу покладається на організовану певним чином духовно-інтелектуальну еліту України – розум, честь та совість народу України.
ІІІ. НАРОДНЕ ГОСПОДАРСТВО
Власність – приналежність кому-небудь чого-небудь, кого-небудь.
Право власності – сукупність правових (юридичних) норм, що закріплюють і охороняють приналежність (привласненість) кому-небудь благ.
Народне господарство – сфера спільної людської діяльності в країні з виробництва та розподілу благ.
Економіка – товарно-грошовий аспект господарства у системі відносин власності.
Економічні відносини – відносини власності.
Правосуб'єктність – здатність мати і здійснювати безпосередньо або через представника права та юридичні обов'язки.
Суб'єкт права – особа, яка має по праву здатність здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Народне господарство України в сфері виробництва організується на основі трьох базових принципів:
● Принцип правосуб'єктності народу та територіальних громад.
● Принцип природного права власності на результати своєї праці і на природні ресурси.
● Принцип розподіленого права власності.
Принцип правосуб'єктності народу та територіальних громад означає становлення народу України у статусі верховного власника, головного суб'єкта права власності на суспільні засоби виробництва та на природні ресурси України: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Територіальні громади діють як суб'єкти права у межах повноважень, що наділяються народом України.
Народ України як первинний суб'єкт загальнонаціонального самоврядування через свою верховну владу панує безпосередньо чи опосередковано над усіма ресурсами України, у тому числі над засобами виробництва всіх суб'єктів господарської діяльності, наказуючи правила користування коштами, оподатковуючи тощо. Таким чином, відбувається, по суті своєї, усуспільнення всіх засобів виробництва в єдине народне господарство та включення їх до складу єдиного національного надбання. Так народ України реально перетворюється на суверена - господаря країни - верховного власника, а всі інші власники фактично – на управителів своїми об'єктами власності. При цьому статус власника засобів виробництва означатиме насамперед статус особи, відповідальної за управління об'єктом власності на своє та загальне благо. Власність зобов'язує.
Принцип природного права власності на результати своєї праці і на природні ресурси означає – все, що створено людиною, є її власністю, і що створено природою та спільною працею є спільною власністю. І вже з цієї вихідної позиції слід вибудовувати систему виробничих відносин за участю суб'єктів господарювання всіх форм власності – загальнонародну, комунальну, кооперативну, акціонерну, приватну...
Введення в дію зазначеного принципу покликане усунути аморальність і несправедливість у сфері економічних відносин, зняти суперечність між суспільним характером виробництва та приватним характером привласнення. При цьому знімається й антагонізм учасників виробничого процесу, їх відношення до спільно виробленого продукту вибудовуються на договірній основі. Засноване на цьому підході багатство правових форм виробничих відносин дозволить всім найкраще реалізувати себе у виробничій сфері.
Принцип розподіленого права власності означає розподіл правомочностей щодо об'єкта власності між різними суб'єктами власності. Він забезпечує гнучке правове регулювання всієї тієї складності відносин власності, що виникає під час реалізації перших двох принципів. Стосовно, щодо будь-якого підприємства будь-якої організаційно-правової форми може бути узаконено пакет правомочностей (з відповідною відповідальністю), розподілених належним чином. Це можуть бути, наприклад, одночасно права народу та державних органів, права територіальних громад, органів місцевого самоврядування, права трудового колективу та права «власників».
Відповідно до цих принципів, в Україні функціонує змішаний тип економіки, в якій загальнонародне та державне управління поєднується з елементами ринку.
Розподіл благ в Україні покликаний забезпечити всім громадянам рівні можливості для самореалізації та здійснюється одночасно на основі трьох базових принципів соціальної справедливості:
Принцип "кожному - за результатами праці". Згідно з цим принципом, кожен учасник економічних відносин отримує блага відповідно до його суспільно визнаного внеску до сукупного суспільного продукту. Винагорода громадян за працю матиме системний характер. У ньому знайде відображення його внесок у роботу власного колективу (основна частина), а також ступінь економічного добробуту та розвиток інших соціальних систем, до яких він включений – населений пункт, район, регіон, національна економіка. Тим самим виховуватиметься висока свідомість людини, відповідальність і зацікавленість у досягненні як особистого, а й загального блага. Внесок може здійснюватися як за допомогою своєї живої праці, так і своєї уречевленої праці у вигляді капіталу - матеріального, інтелектуального, фінансового.
Принцип соціальних гарантій. Згідно з цим принципом, який може бути реалізований різними способами, у тому числі запровадженням безумовного базового доходу, кожна людина без його трудової участі отримує мінімальний дохід у розмірі, який визначається законом і забезпечує реалізацію базових потреб людини. Цей дохід, з одного боку, дозволить безробітним жити гідно, не беручись за будь-яку роботу, а з іншого боку не призведе до відмови від задоволення потреб у самореалізації, від пошуку цікавої та добре оплачуваної роботи. Пропонований механізм перерозподілу доходу дозволяє оцінити працю, яка сьогодні не оплачується – ведення домашнього господарства, виховання дітей, взаємодопомога між сусідами, соціальна, культурна та гуманітарна діяльність, що виконується на громадських засадах.
Принцип безоплатного отримання благ. Відповідно до цього принципу функціонують в основі своєї системи охорони здоров'я, освіти та виховання, здійснюється соціальне забезпечення недієздатних. Не можуть бути предметом торгу здоров'я та життя людини; кожен, незалежно від його майнового стану, повинен мати рівний з іншими доступ до знань та духовних цінностей; кожен має бути соціально захищений.
Загалом господарська діяльність і соціально-економічний розвиток організується за принципами кооперації та соціального партнерства, що охоплює широке коло явищ, зокрема організована взаємодія всіх зацікавлених суб’єктів у суспільному розвитку, під час реалізації соціально важливих проєктів: представників науки, органів управління, ділових кіл, гуманітарної сфери, політичних та громадських організацій тощо.
IV. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
У міжнародних відносинах народ України визнає пріоритет загальнолюдських цінностей і загальновизнаних норм міжнародного права настільки, наскільки вони не заперечують суверенітет народу України та його право самостійно визначати засади власного життя.
Зовнішня політика України, висловлюючи власні інтереси, має бути спрямована на формування сприятливого зовнішнього геополітичного середовища для успішної реалізації внутрішніх завдань на основі положень Декларації про суверенітет народу України. Будучи продовженням внутрішньої політики, спрямованої на гармонізацію суспільних відносин, зовнішня політика також має служити справі гармонізації міжнародних відносин на основі загальнолюдських духовних цінностей та через утвердження у відносинах між народами та людьми діалогу.
Україна має нейтральний статус, не бере участі у військових блоках, не втягується в чужі геополітичні конфлікти та не допускає перетворення землі і народу України на інструмент чужого військового протистояння.
Проводячи політику відкритості та плідної співпраці з усіма країнами та міжнародними організаціями на умовах рівності та взаємної вигоди, реалізуючи таким чином принцип багатовекторності у зовнішній політиці, Україна природно вибудовуватиме тісніші відносини з країнами, які проводять аналогічну політику як усередині, так і поза кордонами.
V. ЮРИДИЧНА СИЛА ДЕКЛАРАЦІЇ
Ця Декларація є актом установчої сили та прямої дії, фундаментальною основою для подальших конституційних, законодавчих і процедурних актів, які ухвалюються у встановленому правовому порядку, міжнародної позиції України та всіх майбутніх правових і суспільних відносин в Україні.
Жоден закон, нормативний акт чи міжнародний договір не можуть суперечити положенням цієї Декларації. Будь-які дії, спрямовані на звуження суверенних прав народу України, визначених цією Декларацією, вважаються посяганням на основи народного суверенітету і переслідуються за законом.
Ця Декларація набирає чинності з моменту її схвалення народом України на Всеукраїнському референдумі.
Прийнята Установчими зборами всенародного віче
м. Київ
«__» ____________ 2026 року
Схвалено волевиявленням Народу України на Всеукраїнському референдумі
м. Київ
«__» ____________ 2026 року
Виконавець
+38 095-886-73-53, (WhatsApp, Telegram, Viber), mark....@gmail.com
Марк Иванович, вы в очередной раз совершаете методологическую ошибку, подменяя свое представление о моем возрасте как потерю способности мечтать - предложением ВПАСТЬ В ДЕТСТВО. Определитесь для начала с терминологией - народ - это...; суверенитет Украины - это...; мечта о суверените - это...А то у вас уже год - сплошное бла-бла-бла...Или именно ЭТО и есть ваша мечта!?!?!? ПОГОВОРИТЬ!!!Как в романсе:"Вечерний звон. Дон-дон. Вечерний звон. Дон-дон.Как много дум (целых пять!) наводит он. Дон-дон."10 липня 2026, 00:26:40, Від "Марк Зобов" <mark....@gmail.com>:
Марк Зобов
Из Михаила Анчарова, Теория невероятности:У моего знакомого поэта я рылся в архивах и нашел такую притчу:«Первый сказал: „Счастье-это когда много работы и много любви, и тогда работа толкает к любви, а любовь порождает работу“.Второй сказал: «Чепуха. Счастье – это когда нет ни занятий, ни домашних заданий, ни работы, ни отпусков, ни каникул, а есть только весна, лето. зима, осень и можно писать их красками и кистями, и резцом, и пером круглосуточно и без отдыха».Третий сказал: «Счастье-это когда можно выдумывать и бросать идеи пачками и не заботиться о том, что они не осуществятся».Четвертый сказал: «Счастье-это когда спасаешь, помогаешь, стоишь насмерть за правое дело, защищаешь и делаешь подарки».И только пятый молчал. Ибо он боялся признаться, что его счастье – это сожрать все то, что придумают и добудут остальные четверо."ВОПРОС: сколько "пятых" в "народе" Украины, от имени которого вы предлагаете принять Декларацию?12 липня 2026, 02:23:53, Від "Марк Зобов" <mark....@gmail.com>:
Марк Зобов
"Как веруем и мы сами, /Не ведая, что творим." (Б.Окуджава. Молитва Франсуа Вийона)ЦИТИРУЮ (см. ниже!!!):
Проєкт2 версія 1 редакція 24.06.2026Україна - Щастя КраїнаДЕКЛАРАЦІЯПРО СУВЕРЕНІТЕТ НАРОДУ УКРАЇНИ--------------------------------------------------------------------------------------------------Ми, народ України,· заявляючи себе сувереном – володарем верховної влади в Україні,· спираючись на Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та здійснюючи її історичну мету щодо утвердження суверенітету і самоврядування народу України,
12 липня 2026, 16:36:16, Від "Марк Зобов" <mark....@gmail.com>: