Мій канон.

[Мирослав Лаюк]

Завдання полягає в тому, щоб кожен запропонував свій канон світової
літератури (10 пунктів:10 лекцій, які б ви прочитали з курсу "Світова
література").

[мирослав лаюк]

1. Давньогрецький театр. Софокл. Евріпід. Арістофан.

2. Шекспір.

3. Ґьоте. "Фауст".

4. Достоєвський. "Брати Карамазови".

5. Вайлд. "Саломея". Казки.

6. Павнд. Лорка.

7. Кафка.

8. Сен-Жон Перс.

9. Магічний реалізм. Маркес. Борхес.

10. Ґрас. "Бляшаний барабан".

Бонуси:

1. Біблія ("Книга Екклезіаста", "Пісня пісень", "Апокаліпсис", "Євангеліє від Івана".

2. Римська поезія. 

3. Августин. "Сповіді". "Град Божий".

4. Еразм. "Похвала глупоті"

5. Сервантес. "Дон Кіхот".

6. Байрон.

7. Вітмен.

8. Антиутопії 20 ст.. 

9. Потік свідомості. Джойс. Вульф. Фолкнер.

10. Камю.

11. Поезія 2 пол. 20 ст.. Шимборська. Ешбері. Гіні. Гінзберг. 

Супербонуси:

1. Українське бароко. Величковський. Сковорода.

2. Українське вісімдесятництво. Герасим'юк. Лишега. Воробйов.

[Ірина Іванова]

1. Античність: міфи, драма, поезія, Гомер.

2. Біблія (Еклезіаст, Апокаліпсис).

3. Данте

4. Шекспір

5. Гете

6. Достоєвський

7. Джойс, Пруст, Вульф

8. Кафка

9. Поезія - сер.ХІХ-ХХ (заг. огляд): Блейк, Дікінсон, французькі символісти, Рільке, Целян, Лорка, Еліот, Павнд, Перс, Бродський, Шимборська.

10. Проза - ХХ (заг. огляд): Камю, Сартр, Музіль, Майрінк, Гомбрович, Борхес, Маркес.

11 лютого 2012 р. 11:00 мирослав лаюк <myrl...@gmail.com> написав:

--
Ви отримали це повідомлення, оскільки підписалися на групу "mandibula_comparativica" Груп Google.
Щоб залишати дописи в цій групі, надішліть електронного листа за адресою mandibula_c...@googlegroups.com.
Щоб скасувати підписку на цю групу, надішліть електронний лист на адресу mandibula_compara...@googlegroups.com.
Щоб отримати доступ до інших параметрів, перейдіть до групи за посиланням http://groups.google.com/group/mandibula_comparativica?hl=uk.

[Yana York]

Я просто пишу найкращі (для мене) імена літератури:

1. Античність: грецькі та римські міфи

2. Лев Толстой "Анна Кареніна"

3. Шекспір 

4. Гарсіа Маркес

5. Оскар Уайльд

6. Сомерсет Моем -

7. Стейнбек - 

8. Теннессі Вільямс 

9. Фіцджеральд - 

10. Ернест Хемінгвей - 

ще чомусь хочеться згадати англійских реалістів, прерафаелітів, футуристів та магічний реалізм

[Вікторія Дишльовська]

10 лекцій зі світової літератури, які охоплюють мій канон:

1. Біблія.
2. Куртуазна література.
3. Творчість В. Шекспіра. Комедії, трагедії. Сонети.
4. Й.В. Гете. «Фауст».
5. Романтизм. Байрон.
6. Критичний реалізм ( О. Бальзак, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, Г. Флобер).
7. Наукова фантастика ХХ століття. Утопія та антиутопія у світовій літературі. Проблема індивіда в творах  О. Хакслі, Дж. Оруелла. Людина і тоталітарна держава.
8. Досвід першої світової літератури крізь призму літератури ( Е. Ремарк, Е. Хемінгуей).
9. Філософія і естетика французького екзистенціалізму (П. Сартр, А. Камю).
10. Постмодернізм і постмодерна доба. ( П. Зюскінд, У. Еко).

[Svitlana Shapran]

Мій канон (найкращі автори і книги):
1. Біблія.
2. В. Шекспір.
3. Л. Толстой.
4. Ф. Достоєвський.
5. В. Фолкнер.
6. С. Моем.
7. Д. Остін.
8. Г. Флобер.
9. Д. Джойс.
10. Ф. Кафка.

2012/2/12 Вікторія Дишльовська <viktori...@gmail.com>:

[Ростислав Семків]

Цікаво) Чи будуть ще варіанти? Можливо, ми виробимо спільно ідеальний варіант курсу світової літератури?

[Галя Чернікова]

пїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅ:

 

1. пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅ;

2. пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ + пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ;

3. пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ "пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ";

4. пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ "пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ";

5. пїЅ. пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ "пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ", "пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ ЛіпїЅ", "пїЅпїЅпїЅпїЅ";

6. пїЅ. пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ "пїЅпїЅпїЅ КіпїЅпїЅпїЅ";

7. пїЅ. пїЅ. пїЅпїЅпїЅпїЅ "пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ" + пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ;

8. пїЅ. пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ "пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ", "пїЅпїЅпїЅпїЅ";

9. пїЅ. пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ "пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ";

10. пїЅ. пїЅ. пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ "пїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ".  

 

пїЅпїЅпїЅ-10 пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ!

>
>
>
> --
> пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ, пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ
> "mandibula_comparativica" пїЅпїЅпїЅпїЅ Google.
> пїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅ пїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅ, пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ
> mandibula_c...@googlegroups.com.
> пїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ, пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ
> mandibula_compara...@googlegroups.com.
> пїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ, пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ
> http://groups.google.com/group/mandibula_comparativica?hl=uk.

--
пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ, пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ "mandibula_comparativica" пїЅпїЅпїЅпїЅ Google.
пїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅ пїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅ, пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ mandibula_c...@googlegroups.com.
пїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ, пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ mandibula_compara...@googlegroups.com.
пїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ, пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ http://groups.google.com/group/mandibula_comparativica?hl=uk.

[Галина Чернікова]

Для мене приблизно так:

1. Античні міфи;

2. Біблія + апокрифи;

3. Данте "Божественна комедія";

4. Бокаччо "Декамерон";

5. В. Шекспір "Гамлет", "Король Лір", "Буря";

6. М. Сервантес "Дон Кіхот";

7. Й. В. Гете "Фауст" + німецькі романтики;

8. Ф. Достоєвський "Брати Карамозови", "Ідіот";

9. Ф. Кафка "Замок";

10. Г. Г. Маркес "Сто років самотності".

Топ-10 вибрати надзвичайно важко!

[Анна Середа]

Умовний канон:

1. Античність (Гомер, Софокл і т.д.)

2. Біблія.

3. Шекспір.

4. Сервантес.

5. Гете

6.Достоєвський.

7. Кафка.

8. Американська проза ХХст. (Хемінгвей, Фолкнер, Кізі і т.д.)

9. Маркес.

10. Театр абсурду (Беккет, Йонеско)

+ дуже люблю Гоголя і Булгакова.

12 лютого 2012 р. 08:55 Ростислав Семків <rose...@gmail.com> написав:

Цікаво) Чи будуть ще варіанти? Можливо, ми виробимо спільно ідеальний варіант курсу світової літератури?

[Ростислав Семків]

А правда цікаво: американській прозі трохи більше 200 років, але вона вже потрапляє в десятку)

12 лютого 2012 р. 12:35 Анна Середа <anyta...@gmail.com> написав:

[Ніка Чулаєвська]

Мій канон:

1. Гомер і давньогрецький театр.
2. Лукіан. Апулей.
3. Бокаччо.
4. Шекспір.
5. Сервантес.
6. Гете.
7. Гофман.
8. Достоєвський.
9. Камю. Сартр.
10. Маркес. Борхес. Кортасар.

On 12 Лют, 13:06, Ростислав Семків <rosem...@gmail.com> wrote:
> А правда цікаво: американській прозі трохи більше 200 років, але вона вже
> потрапляє в десятку)
>

> 12 лютого 2012 р. 12:35 Анна Середа <anytaser...@gmail.com> написав:

>
>
>
>
>
>
>
> > Умовний канон:
>
> > 1. Античність (Гомер, Софокл і т.д.)
> > 2. Біблія.
> > 3. Шекспір.
> > 4. Сервантес.
> > 5. Гете
> > 6.Достоєвський.
> > 7. Кафка.
> > 8. Американська проза ХХст. (Хемінгвей, Фолкнер, Кізі і т.д.)
> > 9. Маркес.
> > 10. Театр абсурду (Беккет, Йонеско)
>
> > + дуже люблю Гоголя і Булгакова.

> > 12 лютого 2012 р. 08:55 Ростислав Семків <rosem...@gmail.com> написав:

[Olesya Didukh]

1.Античні міфи, драма, поезія.
2.Біблія (Еклезіаст, Євангелія, Апокаліпсис).
3.Данте.
4.Шекспір.
5.Гете.
6.Достоєвський.
7.Поезія: французькі символісти, Вітмен, Лорка, Еліот, Бродський, Герасим"юк.
8.Антиутопії ХХ ст.
9.Театр абсурду.
10.Проза: Пруст, Джойс, Сартр, Хемінгвей, Гессе, Маркес.

12 лютого 2012 р. 14:22 Ніка Чулаєвська <chula...@ukr.net> написав:

--
З повагою
О.Д.

[Polly Shuvalova]

Мій канон десь так:
1. Античні міфи + театр
2. Біблія + апокрифи
3. Бокаччо
4. Гете
5. Байрон
6. Достоєвський
7. Антиутопії (Орвелл, Бредбері)
8. Сартр, Камю
9. Театр абсурду
10. Еко
+ Гюго й Булгакова в бонуси додати.
--
Поліна

[Roksolana Mashkova]

Я спробую виділитися і аргументувати свою добірку.

1. Арістофан як консервативний сатирик. Відчитування відсутності (радикальних змін в тогочасному грецькому суспільстві).

2. Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель" в нецензурованому перекладі (як гедоністична утопія).

3. Шекспір "Король Лір" і "Макбет" (гендерний і психоаналітичний аспект, можна включити сюди порівняння з "Антігоною", наприклад)

4. Мольєр "Тартюф" ("вікторіанська мораль" за 2 століття до Вікторії)

5. Гьоте "Фауст", ч.2 (просвітницька утопія на противагу гедоністичній ренесансній утопії в Рабле)

6. Гофман "Філософія кота Мурра" (філістери і музиканти; розказати, як ця романтична дихотомія, яку тут імхо найяскравіше з усіх романтичних творів показано, вплинула на подальшу філософію: ранній Ніцше, Адорно та ін. критика маскультури...)

7. Толстой "Воскресенье" (Толстой і анархізм), Достоєвський "Записки з мертвого дому" (у продовження теми заслання).

8. Кафка "Процес" (Кафка і критика ірраціональності держави. Можна між іншим згадати Набокова "Приглашение на казнь" до теми гротескної дегуманізації в бюрократичній машині, хоча згадку про цей роман також можна впихнуть до попередньої теми).

9. Ремарк "На західному фронті без змін" (антивоєнне)

10. Стругацькі "Град обреченный" (порівняти з "Кысь" Толстой; всячески прекрасні дистопії, знав би про них Блум — включив би до свого канону, бо естетичності їм не занімать, не кажучи вже про інші суттєві переваги), "Понедельник начинается в субботу (любовна іронія і стьоб над академічною сферою, +що чудово — міждисциплінарність! НИИЧАВО схоже на природничий інститут, але займається цілком гуманітарними темами).

Шо не влізло:

11. Достоєвський "Неточка Незванова", Манн "Смерть у Венеції", Набоков "Лоліта" (гомоеротизм та перетікання різних видів любові — Ἔρως, φιλία, φιλία і людусу (щойно дізналася про цей вид любові, але він сюди якнайкраще підходить) — одного в одний).

12. Театр абсурду: Олбі "Зоопарк", Беккет "Годо", Стоппард "Розенкранц і Гільдернстерн померли" (тлумачення цих п’єс про двох з точки зору теорії інтеракціонізму).

12. Фаулз "Колекціонер" (апологія патології).

13. 1984, Brave New World, Мы. Зрозуміло чому.

14. Азимов "Gods Themselves" і Лем "Соляріс" (фантастичний психологізм: більш чи менш вдалі спроби адаптації людської психології до умов, в яких вона досі не функціювала; в Азімова, до речі, теж про різноманітність любові, чудовий матеріал для гендерної критики, дозволяє навіть зачепити новітню тему поліамурності).

2012/2/12 Ніка Чулаєвська <chula...@ukr.net>

[мирослав лаюк]

найбільше мене турбубує, що в більшості списків відсутня поезія.

це яскраве свідчення кризи і можливої смерті філології і літератури )

[Roksolana Mashkova]

Ах да, і ще не вліз 16. Маркес. Оповідання "Очі блакитної собаки", "Похорони Великої Мами". Роман "Сто років самотності" (інтеграція політики і соціальних зрушень в міфологію і повсякденність в Латинській Америці — що і є визначальною рисою магічного реалізму)

2012/2/12 Roksolana Mashkova <rokss...@gmail.com>

[Roksolana Mashkova]

До речі, я теж подумала про брак поезії. Але мене смерть філології не турбує, а радує;)

2012/2/12 Roksolana Mashkova <rokss...@gmail.com>

[Anna Ogoiko]

Все було би харашо, якби не:

а) феміністична критик: суровий чоловічий канон, серед усіх імен лише в Іри - Вульф і Шимборська. 

б) постколоніальний критик: чому Біблія, а не веди? Антично-англо-франко-американський імперіалістичний канон.

в) постмодерний критик сміється. 

Я проти канону. (Якби я була за (а я не за), то включила би Маяковського). А курс світової літератури, на мою думку, має бути ширшим, має включати якісну літературу з різних часів і країн, а головне, давати свободу, вказувати на тексти, а не називати їх, вчити відмежовувати хороше від "нехорошого", виховувати смак і, звісно ж, любов до красного письма.

12 лютого 2012 р. 15:53 Polly Shuvalova <brou...@gmail.com> написав:

[Roksolana Mashkova]

У мене єсть Тетяна Толстая;) Хотіла ще включити Кобилянську в тему про гомоеротизм і різноманітні любові, але вирішила дотримуватися негласного консенсусу говорити тільки про твори до курсу "Світова література" (як антоніму до курсу "Укр.літ")

2012/2/12 Anna Ogoiko <anya....@gmail.com>

[мирослав лаюк]

(Рокссолані:) турбує - трохи не те слово, яке я хотів сказати. швидше - така ситуація дуже показова.

щодо жінок, то баланс у наших "канонах", як на мене, витримано: світову літературу 4 тисячоліття творили чоловіки (хіба ще сапфо). жінки тільки нещодавно отримали право на слово (шимборська, плат, українка, крістєва, морісон).

остін, жорж санд, бронте і т.д. - то література "женская" і бля "женщін", а мені як читачу  - низькопробна і смішна.

[Ірина Іванова]

Жінки в моєму каноні (Дікінсон, Вульф, Шимборська, а ще Сафо а античній поезії) присутній там далеко не з жіночої солідарності або як репрезнетантки суто жіночого досвіду, а насамперед тому, що їм вдалося видертися з пропащого багна чистої жіночності ( як не вдалося цього зробити романністкам типу бронте й остін) й бути не між статями, а над ними. тому вони в каноні.

12 лютого 2012 р. 16:33 Roksolana Mashkova <rokss...@gmail.com> написав:

[Olesya Didukh]

Мені ж цікаво інше. Наші канони як-не-як структуровані хронологічно
(причому чимало уваги віддано ХХ ст., натомість барокової л-ри я
помітила не надто багато, здається, крім "супербонусного"
Величковського, нікого). Чим пояснити нашу більшу прихильність до
одних епох/часів/ер? Більшою продуктивністю авторів (не в суто
кількісному вимірі, звісно) чи привабливістю текстів, чи може і ще
чимось?

12 лютого 2012 р. 16:48 Ірина Іванова <frau...@gmail.com> написав:

--
З повагою
О.Д.

[Ірина Іванова]

А постмодерному критику, до речі, ніколи сміятися, він тяжко хворий на толерастію, тому на хвилі міжкультурності й естетичної еклектики має до неможливого розширити канон, впхнувши туди якомога більше жінок (просто тому, що жінки), якомога більше африканців та азіатів ( тільки тому, що африканці та азіати) й веди (бо екзотика).

12 лютого 2012 р. 16:48 Ірина Іванова <frau...@gmail.com> написав:

Жінки в моєму каноні (Дікінсон, Вульф, Шимборська, а ще Сафо а античній поезії) присутній там далеко не з жіночої солідарності або як репрезнетантки суто жіночого досвіду, а насамперед тому, що їм вдалося видертися з пропащого багна чистої жіночності ( як не вдалося цього зробити романністкам типу бронте й остін) й бути не між статями, а над ними. тому вони в каноні.

[Anna Ogoiko]

все ж у кожного свій смак. інколи (тобто часто) і декому (тобто нефілологу) краще почитати Бронте і тішитися, ніж Камю і Сартра і потім страждати всю жизнь від придуманих ..."мужчінами" екзистенційних штук. я-то люблю Сартра значно більше, ніж Бронте. просто йдеться про те, що треба дивитися ширше на літературу і її читачів, залишати їм право вибору. хіба що я чогось недочула, і канон ми складаємо саме для філологів-літературознавців.

і ще я, мабуть, належу до тієї критики, що почула-прочитала-сподобалося-порадила другові почитать. а тим, як на нашу спробу канону відреагували би представники різних сучасних критик, я хотіла показати, що в сучасних умовах будь-яка канонізація неможлива, бо завжди викликатиме спротив.

12 лютого 2012 р. 16:48 Ірина Іванова <frau...@gmail.com> написав:

Жінки в моєму каноні (Дікінсон, Вульф, Шимборська, а ще Сафо а античній поезії) присутній там далеко не з жіночої солідарності або як репрезнетантки суто жіночого досвіду, а насамперед тому, що їм вдалося видертися з пропащого багна чистої жіночності ( як не вдалося цього зробити романністкам типу бронте й остін) й бути не між статями, а над ними. тому вони в каноні.

[Ніка Чулаєвська]

Як на мене, відсутність поезії в наших списках пов'язана з великою
залежністю поезії від мови. В перекладі поезія втрачає набагато
більше, ніж проза, тому сприйняти й оцінити іноземну поезію доволі
важко. Це стосується навіть тих випадків, коли читаємо в оригіналі,
адже знати мову ще не значить достатньо її відчувати.

On 12 Лют, 17:15, Anna Ogoiko <anya.oho...@gmail.com> wrote:
> все ж у кожного свій смак. інколи (тобто часто) і декому (тобто нефілологу)
> краще почитати Бронте і тішитися, ніж Камю і Сартра і потім страждати всю
> жизнь від придуманих ..."мужчінами" екзистенційних штук. я-то люблю Сартра
> значно більше, ніж Бронте. просто йдеться про те, що треба дивитися ширше
> на літературу і її читачів, залишати їм право вибору. хіба що я чогось
> недочула, і канон ми складаємо саме для філологів-літературознавців.
>
> і ще я, мабуть, належу до тієї критики, що
> почула-прочитала-сподобалося-порадила другові почитать. а тим, як на нашу
> спробу канону відреагували би представники різних сучасних критик, я хотіла
> показати, що в сучасних умовах будь-яка канонізація неможлива, бо завжди
> викликатиме спротив.
>

> 12 лютого 2012 р. 16:48 Ірина Іванова <fraufi...@gmail.com> написав:

>
>
>
> > Жінки в моєму каноні (Дікінсон, Вульф, Шимборська, а ще Сафо а античній
> > поезії) присутній там далеко не з жіночої солідарності або як
> > репрезнетантки суто жіночого досвіду, а насамперед тому, що їм вдалося
> > видертися з пропащого багна чистої жіночності ( як не вдалося цього зробити
> > романністкам типу бронте й остін) й бути не між статями, а над ними. тому
> > вони в каноні.
>

> > 12 лютого 2012 р. 16:33 Roksolana Mashkova <rokssol...@gmail.com> написав:

>
> > У мене єсть Тетяна Толстая;) Хотіла ще включити Кобилянську в тему про
> >> гомоеротизм і різноманітні любові, але вирішила дотримуватися негласного
> >> консенсусу говорити тільки про твори до курсу "Світова література" (як
> >> антоніму до курсу "Укр.літ")
>

> >> 2012/2/12 Anna Ogoiko <anya.oho...@gmail.com>

>
> >>> Все було би харашо, якби не:
>
> >>> а) феміністична критик: суровий чоловічий канон, серед усіх імен лише в
> >>> Іри - Вульф і Шимборська.
>
> >>> б) постколоніальний критик: чому Біблія, а не веди?
> >>> Антично-англо-франко-американський імперіалістичний канон.
>
> >>> в) постмодерний критик сміється.
>
> >>> Я проти канону. (Якби я була за (а я не за), то включила би
> >>> Маяковського). А курс світової літератури, на мою думку, має бути ширшим,
> >>> має включати якісну літературу з різних часів і країн, а головне, давати
> >>> свободу, вказувати на тексти, а не називати їх, вчити відмежовувати хороше
> >>> від "нехорошого", виховувати смак і, звісно ж, любов до красного письма.
>

> >>> 12 лютого 2012 р. 15:53 Polly Shuvalova <broud...@gmail.com> написав:

> >>> посиланнямhttp://groups.google.com/group/mandibula_comparativica?hl=uk.

>
> >>  --
> >> Ви отримали це повідомлення, оскільки підписалися на групу
> >> "mandibula_comparativica" Груп Google.
> >> Щоб залишати дописи в цій групі, надішліть електронного листа за адресою
> >> mandibula_c...@googlegroups.com.
> >> Щоб скасувати підписку на цю групу, надішліть електронний лист на адресу
> >> mandibula_compara...@googlegroups.com.
> >> Щоб отримати доступ до інших параметрів, перейдіть до групи за посиланням
> >>http://groups.google.com/group/mandibula_comparativica?hl=uk.
>
> >  --
> > Ви отримали це повідомлення, оскільки підписалися на групу
> > "mandibula_comparativica" Груп Google.
> > Щоб залишати дописи в цій групі, надішліть електронного листа за адресою
> > mandibula_c...@googlegroups.com.
> > Щоб скасувати підписку на цю групу, надішліть електронний лист на адресу
> > mandibula_compara...@googlegroups.com.
> > Щоб отримати доступ до інших параметрів, перейдіть до групи за посиланням

> >http://groups.google.com/group/mandibula_comparativica?hl=uk.- Сховати цитований текст -
>
> - Показати цитований текст -

[Ірина Іванова]

До питання Олесі.

Логіка побудови ( і тут я говорю від себе) канону така, що створює більш-менш видиму схему інтертекстуальності, мережу впливів від століття до століття: античність-біблія-модерн, грубо кажучи, канон - це історія довершення форм (якби нас більше цікавили ідеї або ж ми нас них більше покладалися, то неодмінно загубилися б у нерозумінні, скажімо, грецької ідеї гармонії, тому врядчи би канонізували їх). 

модерна ж література є центром канону навіть не тому, що вона є точкою нашого бачення й ми повсякчас обертаємося назад, а тому, що вона набагато більше нам промовляє про античність, ніж сама античність на те спроможна, а непопулярні в канонізації епохи середньовіччя, романтизму, подеколи реалізму існують в модерні як від*ємна даність. а нам цього більше ніж достатньо. мова форм літератури модернізму промовистіша для нас, ніж мова чистих форм попередніх епох. модерн є осердям світової історії текстуальності. і зміна ситуації можлива лише за тієї умови, коли сам модерн стане іншим для ще не відомого чого, як колись середньовіччя стало іншим для самого модерну.

12 лютого 2012 р. 17:15 Anna Ogoiko <anya....@gmail.com> написав:

[Світлана Олійник]

1. Біблія
2. Шекспір
3. Кальдерон
4. Мольєр
5. Даніель Дефо
6. Лев Толстой
7. Жуль Верн
8. Пушкін. Лермонтов. Російська лірика 2-ї половини 19 - 1-ї половини 20 ст.
9. Американська проза 20 ст.
10. Джеральд Даррелл

Хоча 10 пунктів - це дуже мало.

2012/2/12, Ірина Іванова <frau...@gmail.com>:

[Vita Sydoruk]

Моя версія.

1. Біблія.

2. Гомер, античні драматурги.

3. Шекспір. 

4. Дефо.

5. Сервантес.

6. Гофман.

7. Французькі символісти.

8. Російський "Срібний вік"

9. Гессе.

10. Маркес.

 

Але 10 - дійсно дууже мало

12 лютого 2012 р. 20:21 Світлана Олійник <sveta...@gmail.com> написав:

--
З повагою, Віталіна Сидорук

[Тетяна Петренко]

Мій канон:
1. Антична трагедія
2. Шекспір
3. <<Фауст>> Гете
4. Гофман
5. <<Портрет Доріана Грея>> Вайльда
6. Достоєвський
7. Театр абсурду
8. Бернард Шоу
9. <<Гра у класики>> Кортасара
10. Борхес

У Варгаса Льйоси у <<Зошитах дона Рігоберто>> персонаж мав певну
кількість книжок у своїй бібліотеці. Ніколи не більшу. Для того, щоб
додати до бібліотеки нову книжку, треба було спалити якусь з
попередніх. Це і є принцип канону. Щоб додати якусь книгу модернізму,
ми відкидаємо щось із попередніх. Поезію, як на мене, ми не включаємо
за тим самим принципом (не маємо що з прози відкинути, щоб зробити
гідну заміну)

[Тетяна Турчина]

1. Гомер ("Іліада", "Одіссея"): класичний епос, зв"язок з
давньогрецькою міфологією.
2. Гесіод - засновник дидактичного епосу: "Роботи і дні", "Теогонія
(або про походження богів)".
3. Лірика класичної доби: Архілох, Алкей, Сапфо, Анакреонт.
4. Давньогрецька трагедія: Софокл "Антігона", "Цар Едіп"; Евріпід
"Медея", "Вакханки".
5. Антична римська поезія: Вергілій "Георгіки", "Енеїда"; Горацій
"Оди", "Пісня вікового свята"; Овідій "Любовні елегії", "Скорботні
елегії", "Послання з Понту", "Метаморфози".
6. Середньовічний героїчний епос: "Беовульф" (англосаксонський і
давньогерманський), "Пісня про нібелунгів" (німецький), "Пісня про
Роланда", "Пісня про мого Сіда"
7. Данте "Божественна комедія": уявлення про Пекло, Чистилище, Рай.
8. Шекспір трагедії "Отелло, венеціанський мавр", "Король Лір";
комедії "Сон літньої ночі", "Комедія помилок".
9. Сервантес "Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі".
10.Іспанське бароко: культеранізм і консептизм.

[Ростислав Семків]

Нагадаю (це якось залишається менш поміченим), що ми мали б моделювати не просто канон, а курс Світова література з 10 лекцій (на додачу до курсу Українська література). Гарно ще, коли мотивуєте вибір додатковими коментарями.

13 лютого 2012 р. 11:36 Тетяна Турчина <tania.t...@gmail.com> написав:

[Ірина Іванова]

Знов репліка до питання Лесі. 

Чогось тепер подумалося, що література ХХ століття в нашому каноні (курсі світліту) переважає ще й тому ( і тут спрацьовує скоріш момент психологічний, захисний), що модернізм залишається останнім великим стилем зі свідомою настановою на продукування, творчу самодостатність, одиничність, на відміну від так званого постмодернізму (який ми вже встигли промацати й викрити) з його репродуктивністю, тиражованістю, безсуб*єктністю й іншими заморочками, зумовленими ідеєю кінця історії.

Модернізм є для нас тим найближчим і найсокровеннішим, з чого ми одною ногою вийшли та однією частиною мозку мислимо, тому так важливо його зберегти принаймні в пам*яті, зафіксувавши в каноні.

Але парадокс ситуації полягає в тому, що колись, в цьому найкращому зі світів, але вже без нас, центр тяжіння канону може змінитися в бік так званих постмодерних художніх текстів, і саме вони стануть хранителями пам*яті про високий модерн, як смітники, на яких подеколи знаходять не лише об*їдки.

Можливо, ця постмодерна колекторська діяльність з усього створеного й заслуговує на місце в каноні (курсі світліту)? І навіть в нашому?

13 лютого 2012 р. 16:43 Ростислав Семків <rose...@gmail.com> написав:

[Olesya Didukh]

На відміну від постмодерну, всі інтертекстуальні реляції у модерних
творах коли не зриміші, то бодай не такі уривчасті. Їх можна і треба
бачити, бо це результат свідомого творення інтертекстуалізму з
настановою на його  відчитування. У постмодернізмі це перетворюється
на жонглювання натяками/алюзіями без націлу на те, що їх неодмінно
треба дошукатися.
Тепер про інше, а втім, про те ж.
Попри те, що образ постмодерну як смітника, а постмодерних творів як
огризків не полишає мою свідомість, мені модерн нагадує таку собі
енциклопедію літератури, яка нагромаджує великий досвід до її
виникнення, себто до появи модерну. І як то часто буває, через досвід
модерну буває значно легше і зрозуміліше доступитися до інших,
віддаленіших епох з їхніми історико-культурними своєрідностями, ніж
перечитувати всі середньовічні бестіарії чи всього Толстого.
Література ХХ ст. наш посередник у сприйнятті чогось іншого, або ж "є
точкою нашого бачення".
Чи не робить тоді наша вкоріненість в модернізм і споглядання
літератури в його віддзеркалення наш канон заручником модерну?

17 лютого 2012 р. 03:40 Ірина Іванова <frau...@gmail.com> написав:

--
З повагою
О.Д.

[Ірина Іванова]

Так, це одна з позицій (постмодерна, очевидно): модернізм як репресивна система (цілком в дусі "Діалектики просвітництва" Г. й А. - те, що пропагує творче звільнення й індивідуалізм, є насправді обмежувальним й тоталітарним).

Так, модернізм як жахлива терористична організація (в Іглтона), яка заволоділа всім досвідом європейської цивілізації.

До речі, були цілком реальні спроби звільнитися від тотальної модерності: в 90-ті в  США діяв рух ПіСі, котрий намагався очистити університетський курс світліту від європейського, написаного не просто чоловіками, а білими чоловіками, натомість додати більше кольору, жінок та територіальної екзотики. Очевидно, тепер функціонує щось середнє (хто знає точно, підкажіть).

Як не крути, а наш (більшості) модерноцентризм робить нас частиною терористичної організації. І нема на то ради))

Я принаймні від членства відмовлятися не планую.

17 лютого 2012 р. 08:34 Olesya Didukh <ol.d...@gmail.com> написав:

[Roksolana Mashkova]

Адорно в "Діалектиці просвітництва" якраз навпаки оспівує модернізм як золоту добу мистецтва і культури, а "постмодерний" "твір мистецтва в добу його технічного розмноження" його лякає як прояв тоталітарного Просвітництва (того його аспекту, який спрямований в маси, для Адорно якраз цей аспект Просвітництва і є головним), яке він вовсі не асоціює з модернізмом, радше навпаки з раціональністю фордизму, конвеєра, механічного копіювання, масових комунікацій тощо. Адорно взагалі жуткий сноб і йому два кроки до Ортеги-і-Гассета. Це, звісно, ніяк не змінює послідовності Ірининих тез, без посилання на Г. й А. вони залишаються достатньо аргументованими.

2012/2/18 Ірина Іванова <frau...@gmail.com>

[Ірина Іванова]

Воно-то так, висока індивідуалізована й саморефлексійна культура є в А. й Г. виходом з "системи Просвітництва", але лише в потенції, як можливість, в яку А. й Г., видається, не завжди вірять (що робить читання цієї книги доволі депресивним).

А ХХ століття, про яке ми тут говоримо, й є апофеозом "системи Просвітництва", що руйнується зсередини; і руйнування здійснюється через міф: як Просвітництво, так і модернізм стверджують себе через руйнування міфів і, за діалектичною логікою А. й Г., перетворюються на міф. І репресують культуру. І репресують свідомість. І тому репресували канон.

Але це ми вже далеко зайшли, час тут  зупинитися.

18 лютого 2012 р. 12:39 Roksolana Mashkova <rokss...@gmail.com> написав:

[Roksolana Mashkova]

Раджу всім прочитати статтю Гронаса "Диссенсус. Борьба за канон в 80-90-х годах в Америке". Безпосередньо стосується нашого обговорення:) Зокрема, контекстуалізовано нашого улюбленого Блума. Стаття недовга.  Є на magazines.russ.ru

Feb 18, 2012 о 14:27 Ірина Іванова <frau...@gmail.com> написав(ла):

[Ірина Іванова]

А я раджу прочитати статтю Ямпольського:  http://magazines.russ.ru/inostran/1998/12/iamp.html 

Особливо потішить тих, кому основні тези Блума не припали до душі. Хоч для мене аргументи Ямпольського не переконливі, але для більшості анти-блумівців тут згодяться.

Роксолані вдячна за наводку на Гронаса.

2 березня 2012 р. 15:25 Roksolana Mashkova <rokss...@gmail.com> написав:

[Богдана Романцова]

Мій канон. Канон направлений на те, щоб висвітлити те, що було "кардинально новим" для кожної епохи. Тобто, це ті, хто диктував свої правила. 

1. Біблія (через постійні інтертексти, ремінсценції, які інакше не відчитаєш). Гомер (він на все вплинув, куди без нього).

2.Архілох та Апулей (щоб показати, що був не лише Гомер, тому треба дати щось цілком полярне. для мене Архілох - це античний "неформал", античний "постмодерніст", якщо хочете).

3. Шекспір. Без нього все ж нікуди.

4. Щось типово барокове, типу Кальдерона (бо кардинально відрізняється від всього, що було до того, це цілком інший тип поетики, який навряд ще десь знайдеш потім).

5. Гете (думаю, коментарі зайві). Сюди ж Новаліс (зміна, двосвіття, символ і т.д.)

6. Байрон, Лєрмонтов (хоча він і "другой"), Пушкін (традиція багатих знуджених талантів має бути висвітлена, а як же). Сюди ж пропоную запхати Оскара Вайльда.

7. Достоєвський. сюди ж буду пхати екзистенціалізм - Камю, Сартр, Мерло-Понті (як теоретика, для мене він - блискучий представник цього напрямку).  

8. Жіноча проза. Отакий апартеїд, де буде окремо про жінок у різні часи. Просто для того, щоб показати не лише "представниць епохи", а й спроби (чи розвиток) іншого письма, письма, що протистоїть особливостями, нав'язаними "великими чоловіками". Не конкуренція на вільній основі, а показ "іншості". Так, я розумію, що це трохи скидається на резервації для аборигенів у Австралії, але "нема на то ради", треба прослідкувати розвиток і зміну, спроби писати "як пишуть чоловіки" та навмисне писання "не так, як пишуть чоловіки". А ще виділити якісь спільні риси. І основне тут "Друга стать" Бовуар як непогана теоретична праця. 

9. Джойс. Просто Джойс. (читання Джойса - це суцільна гра, відчитування того, чого у тексті ніколи не було, розгадування пазлів і 839 сторінок хащів). У той же час "Портрет художника" і "Дублінці" - це просто прекрасно, естетичний критерій тут для мене спрацьовує).

10. Абсурд. Іонеско, Беккет, Стоппард, Дюрренматт.З цим всим буду порівнювати Кафку (відчуття абсурду у звичних речах, очуденення того, що нас оточує).

2 березня 2012 р. 21:01 Ірина Іванова <frau...@gmail.com> написав:

[Богдана Романцова]

Не розумію, чому ми всі накинулися так на постмодернізм. Оскільки він
відбувається зараз, оце на наших очах, зрозуміло, що ми бачимо не те,
що вже витримало перевірку часом (як у всіх епохах, які були трохи
раніше), а все - і вартісне, і не особливо. У кожної епохи є свій
смітник (у значенні поганих творів), просто ми не були свідками
формування смітників бароко, імпресіонізму і так далі. Більшість людей
не у захваті від літературної епохи, у якій живуть. Ми всі хочемо
бачити вишукану страву, але не бажаємо бачити брудну кухню, де її
готують і щурів у кутку цієї ж кухні (про це був непоганий абзац у
Гарріет Бічер-Стоу у загалом не особливо хорошому романі <<Хатина
дядьки Тома>>). От коли ми не знаємо, як то все було, коли до нас
приходить те, що витримало іспит (а кожен з модернізму, хто прийшов,
цей іспит вже витримали), ми йому дуже раді.
Щодо ремінісценції, аналогій, інтертекстів, не думаю, що ми можемо
казати про більшу чи меншу уривчастість. І постмодернізм, і модернізм
посилається на впізнаване, оскільки, як не крути, автору хочеться, аби
читач впізнав і оцінив майстерність цього посилання. А впізнаване
перестає бути уривчастим, щойно ми його впізнали. І, отже, це
приблизно однакова <<повнота>> та <<уривчастість>>. Інша справа іронія -
як тотальний мотив для всього постмодерну, вона може багато кого
непокоїти. І руйнування ієрархії цінностей. З іншого боку, кожна епоха
пропонує зруйнувати цінності. І поставити свої. Навіть, якщо ця
цінність - <<ніяких цінностей>>. Тут постмодернізм - не виняток. Щодо до
засвоєння інших епох - так, але ж ми засвоюємо (добре, не ми, школярі)
і з бріфлі.ру не з меншим (а то й більшим) успіхом. Тому тут
відбувається скоріше місія популяризаторства чогось, до чого
звертається автора (він наче каже <<look, оте от - це круто,
відповідаю>>). І тут у постмодернізму завдяки його ігровій природі -
шансів зацікавити більше.
Коротше, це все - проблеми кухні.
А щодо творення літератури чоловіками і жінками - так просто зручно.
Ні, ніяких бронте та остін пропонувати у цьому курсі не варто, хоча
вони лишаться в каноні, як репрезентанти певного типу роману. Але
багато в чому твори, написані жінками, пов'язані з подоланням цього
<<вето>> на письмо (як у Вулф, так і у Забужко), і прослідковування
зміни письма дасть змогу краще зрозуміти мотиви, які просто не могли
виникнути у письменників <<нормальної, звичної>> статі. Інша справа -
гіпертрофоване наголошування на інакшості (Іригаре, як приклад
крайнього вияву у теорії), від чого жінка стає ще більш залежна від
письма чоловічого (очевидно, що будь-який протест якнайсильніше
залежить від того, проти чого він виступає). Крайнощі є всюди.

> 2 березня 2012 р. 21:01 Ірина Іванова <fraufi...@gmail.com> написав:

>
>
>
>
>
>
>
> > А я раджу прочитати статтю Ямпольського:
> >http://magazines.russ.ru/inostran/1998/12/iamp.html
> > Особливо потішить тих, кому основні тези Блума не припали до душі. Хоч для
> > мене аргументи Ямпольського не переконливі, але для більшості
> > анти-блумівців тут згодяться.
>
> > Роксолані вдячна за наводку на Гронаса.
>

> > 2 березня 2012 р. 15:25 Roksolana Mashkova <rokssol...@gmail.com> написав:

>
> > Раджу всім прочитати статтю Гронаса "Диссенсус. Борьба за канон в 80-90-х
> >> годах в Америке". Безпосередньо стосується нашого обговорення:) Зокрема,
> >> контекстуалізовано нашого улюбленого Блума. Стаття недовга. Є на

> >> <http://magazines.russ.ru>magazines.russ.ru
>
> >> Feb 18, 2012 о 14:27 Ірина Іванова <fraufi...@gmail.com> написав(ла):

>
> >> Воно-то так, висока індивідуалізована й саморефлексійна культура є в А. й
> >> Г. виходом з "системи Просвітництва", але лише в потенції, як можливість, в
> >> яку А. й Г., видається, не завжди вірять (що робить читання цієї книги
> >> доволі депресивним).
> >> А ХХ століття, про яке ми тут говоримо, й є апофеозом "системи
> >> Просвітництва", що руйнується зсередини; і руйнування здійснюється через
> >> міф: як Просвітництво, так і модернізм стверджують себе через руйнування
> >> міфів і, за діалектичною логікою А. й Г., перетворюються на міф. І
> >> репресують культуру. І репресують свідомість. І тому репресували канон.
>
> >> Але це ми вже далеко зайшли, час тут зупинитися.
>

> >> 18 лютого 2012 р. 12:39 Roksolana Mashkova < <rokssol...@gmail.com>
> >> rokssol...@gmail.com> написав:

>
> >>> Адорно в "Діалектиці просвітництва" якраз навпаки оспівує модернізм як
> >>> золоту добу мистецтва і культури, а "постмодерний" "твір мистецтва в добу
> >>> його технічного розмноження" його лякає як прояв тоталітарного
> >>> Просвітництва (того його аспекту, який спрямований в маси, для Адорно якраз
> >>> цей аспект Просвітництва і є головним), яке він вовсі не асоціює з
> >>> модернізмом, радше навпаки з раціональністю фордизму, конвеєра, механічного
> >>> копіювання, масових комунікацій тощо. Адорно взагалі жуткий сноб і йому два
> >>> кроки до Ортеги-і-Гассета. Це, звісно, ніяк не змінює послідовності
> >>> Ірининих тез, без посилання на Г. й А. вони залишаються достатньо
> >>> аргументованими.
>

> >>> 2012/2/18 Ірина Іванова < <fraufi...@gmail.com>fraufi...@gmail.com>

>
> >>>> Так, це одна з позицій (постмодерна, очевидно): модернізм як репресивна
> >>>> система (цілком в дусі "Діалектики просвітництва" Г. й А. - те, що пропагує
> >>>> творче звільнення й індивідуалізм, є насправді обмежувальним й
> >>>> тоталітарним).
> >>>> Так, модернізм як жахлива терористична організація (в Іглтона), яка
> >>>> заволоділа всім досвідом європейської цивілізації.
>
> >>>> До речі, були цілком реальні спроби звільнитися від тотальної
> >>>> модерності: в 90-ті в США діяв рух ПіСі, котрий намагався очистити
> >>>> університетський курс світліту від європейського, написаного не просто
> >>>> чоловіками, а білими чоловіками, натомість додати більше кольору, жінок та
> >>>> територіальної екзотики. Очевидно, тепер функціонує щось середнє (хто знає
> >>>> точно, підкажіть).
>
> >>>> Як не крути, а наш (більшості) модерноцентризм робить нас частиною
> >>>> терористичної організації. І нема на то ради))
> >>>> Я принаймні від членства відмовлятися не планую.
>

> >>>> 17 лютого 2012 р. 08:34 Olesya Didukh < <ol.did...@gmail.com>
> >>>> ol.did...@gmail.com> написав:

>
> >>>> На відміну від постмодерну, всі інтертекстуальні реляції у модерних
> >>>>> творах коли не зриміші, то бодай не такі уривчасті. Їх можна і треба
> >>>>> бачити, бо це результат свідомого творення інтертекстуалізму з
> >>>>> настановою на його відчитування. У постмодернізмі це перетворюється
> >>>>> на жонглювання натяками/алюзіями без націлу на те,
>

> ...
>
> продолжение >>

[Богдана Романцова]

> 2 березня 2012 р. 21:01 Ірина Іванова <fraufi...@gmail.com> написав:

>
>
>
>
>
>
>
> > А я раджу прочитати статтю Ямпольського:
> >http://magazines.russ.ru/inostran/1998/12/iamp.html
> > Особливо потішить тих, кому основні тези Блума не припали до душі. Хоч для
> > мене аргументи Ямпольського не переконливі, але для більшості
> > анти-блумівців тут згодяться.
>
> > Роксолані вдячна за наводку на Гронаса.
>

> > 2 березня 2012 р. 15:25 Roksolana Mashkova <rokssol...@gmail.com> написав:

>
> > Раджу всім прочитати статтю Гронаса "Диссенсус. Борьба за канон в 80-90-х
> >> годах в Америке". Безпосередньо стосується нашого обговорення:) Зокрема,
> >> контекстуалізовано нашого улюбленого Блума. Стаття недовга. Є на

> >> <http://magazines.russ.ru>magazines.russ.ru
>
> >> Feb 18, 2012 о 14:27 Ірина Іванова <fraufi...@gmail.com> написав(ла):

>
> >> Воно-то так, висока індивідуалізована й саморефлексійна культура є в А. й
> >> Г. виходом з "системи Просвітництва", але лише в потенції, як можливість, в
> >> яку А. й Г., видається, не завжди вірять (що робить читання цієї книги
> >> доволі депресивним).
> >> А ХХ століття, про яке ми тут говоримо, й є апофеозом "системи
> >> Просвітництва", що руйнується зсередини; і руйнування здійснюється через
> >> міф: як Просвітництво, так і модернізм стверджують себе через руйнування
> >> міфів і, за діалектичною логікою А. й Г., перетворюються на міф. І
> >> репресують культуру. І репресують свідомість. І тому репресували канон.
>
> >> Але це ми вже далеко зайшли, час тут зупинитися.
>

> >> 18 лютого 2012 р. 12:39 Roksolana Mashkova < <rokssol...@gmail.com>
> >> rokssol...@gmail.com> написав:

>
> >>> Адорно в "Діалектиці просвітництва" якраз навпаки оспівує модернізм як
> >>> золоту добу мистецтва і культури, а "постмодерний" "твір мистецтва в добу
> >>> його технічного розмноження" його лякає як прояв тоталітарного
> >>> Просвітництва (того його аспекту, який спрямований в маси, для Адорно якраз
> >>> цей аспект Просвітництва і є головним), яке він вовсі не асоціює з
> >>> модернізмом, радше навпаки з раціональністю фордизму, конвеєра, механічного
> >>> копіювання, масових комунікацій тощо. Адорно взагалі жуткий сноб і йому два
> >>> кроки до Ортеги-і-Гассета. Це, звісно, ніяк не змінює послідовності
> >>> Ірининих тез, без посилання на Г. й А. вони залишаються достатньо
> >>> аргументованими.
>

> >>> 2012/2/18 Ірина Іванова < <fraufi...@gmail.com>fraufi...@gmail.com>

>
> >>>> Так, це одна з позицій (постмодерна, очевидно): модернізм як репресивна
> >>>> система (цілком в дусі "Діалектики просвітництва" Г. й А. - те, що пропагує
> >>>> творче звільнення й індивідуалізм, є насправді обмежувальним й
> >>>> тоталітарним).
> >>>> Так, модернізм як жахлива терористична організація (в Іглтона), яка
> >>>> заволоділа всім досвідом європейської цивілізації.
>
> >>>> До речі, були цілком реальні спроби звільнитися від тотальної
> >>>> модерності: в 90-ті в США діяв рух ПіСі, котрий намагався очистити
> >>>> університетський курс світліту від європейського, написаного не просто
> >>>> чоловіками, а білими чоловіками, натомість додати більше кольору, жінок та
> >>>> територіальної екзотики. Очевидно, тепер функціонує щось середнє (хто знає
> >>>> точно, підкажіть).
>
> >>>> Як не крути, а наш (більшості) модерноцентризм робить нас частиною
> >>>> терористичної організації. І нема на то ради))
> >>>> Я принаймні від членства відмовлятися не планую.
>

> >>>> 17 лютого 2012 р. 08:34 Olesya Didukh < <ol.did...@gmail.com>
> >>>> ol.did...@gmail.com> написав:

>
> >>>> На відміну від постмодерну, всі інтертекстуальні реляції у модерних
> >>>>> творах коли не зриміші, то бодай не такі уривчасті. Їх можна і треба
> >>>>> бачити, бо це результат свідомого творення інтертекстуалізму з
> >>>>> настановою на його відчитування. У постмодернізмі це перетворюється
> >>>>> на жонглювання натяками/алюзіями без націлу на те,
>

> ...
>
> продолжение >>

[Богдана Романцова]

прошу вибачення за дублювання, якийсь глюк.

> ...
>
> продолжение >>

[Ростислав Семків]

Дуже цікаво. Думаю, на вихідних спробую вклинитися у обговорення.

7 березня 2012 р. 10:32 Богдана Романцова <freihei...@gmail.com> написав:

> ...
>
> продолжение >>