Велика українська література

[Ніка Чулаєвська]

Що з українського канону (чи не канону) мало б увійти до світового?

[мирослав лаюк]

сковорода, свідзінський, герасим'юк.

і усьо.

[Ніка Чулаєвська]

Якщо вибирати ті твори, що були б зрозумілі усім, тобто не потребують
розуміння українського культурного контексту, то, на мою думку, до
світового канону гідне увійти таке:

1. Мав би потрапити І. Величковський, якби його курйозні вірші
піддавалися перекладу.
2. Сковороду, як на мене, було б цікавіше розглядати в каноні
філософському, а не літературному.
3. З Шевченком складно, тому що практично все є глибоко українським.
Без українського Шевченко не Шевченко. Можливо, "Катерина","Мені
тринадцятий минало", "Кавказ", "Великий льох".
4. І. Франко "Мойсей", "Похорон".
5. Леся Українка "Одержима", "Камінний господар", "Кассандра", "Лісова
пісня".
6. Б.-І. Антонич.
7. М. Куліш "Народний Малахій", "Маклена Ґраса".
8. В. Домонтович "Доктор Серафікус", "Без ґрунту".
9. Л. Костенко.

[Ірина Іванова]

сковорода. і усьо.

місця в каноні, як на кошерному кладовищі, для українців нема.

а герасим*юк справді чи не єдиний, чия поезія заслуговує бути хоча в умовній антології найкращих поетичних зразків останніх десятиліть. і таки єдиний, кого варто вже стоїчно висувати на Нобелівку (яка, попри деякі спекуляції довкола, залишається каталізатором канонічності).

12 лютого 2012 р. 14:06 мирослав лаюк <myrl...@gmail.com> написав:

сковорода, свідзінський, герасим'юк.

і усьо.

--
Ви отримали це повідомлення, оскільки підписалися на групу "mandibula_comparativica" Груп Google.
Щоб залишати дописи в цій групі, надішліть електронного листа за адресою mandibula_c...@googlegroups.com.
Щоб скасувати підписку на цю групу, надішліть електронний лист на адресу mandibula_compara...@googlegroups.com.
Щоб отримати доступ до інших параметрів, перейдіть до групи за посиланням http://groups.google.com/group/mandibula_comparativica?hl=uk.

[мирослав лаюк]

Ніці: як на мене, до "вибраного" світ літу входять якраз тексти, які не зрозумілі всім. бо за таким критерієм потрібно було б підбирати менш якісну літературу. 

і якраз найкращі тексти є найменш зрозумілими, бо говорять мовою завтрашнього дня.

а етнічна прив'язаність говорить про те. що література поки жива. і коли ця рися знівелюється, то зникне момент новизни

[Оксана Гордійчук]

Як на мене, до світового канону мають входити найбільш
репрезентативні тексти (як в плані національного вираження, так і за
естетичними критеріями)..
А про кількість - то вже окрема тема...

[Оксана Гордійчук]

1. "Слово о полку Ігоревім" як приклад давнього епосу (якщо не брати
до уваги питання автентичності).
2. Сковорода
3. Шевченко
4. Франко
5. Коцюбинський
6. Леся Українка (драми)
7. Підмогильний
8. Свідзинський, Антонич
9. Домонтович
10. Забужко

[Ніка Чулаєвська]

Мирославе, я мала на увазі зрозумілі представникам інших народів, а не
всім загалом (тобто масова література). Зрозуміло, що кожен чи майже
кожен текст несе відбиток національного. Але, мені здається, тексти в
світовому каноні мають більше інтернаціонального, ніж національного.

[мирослав лаюк]

просто я переконаний, що якісне національне не суперечить інтернаціональному, воно не "інше", а хіба (і обовязково - коли це найкраще) розкриває якусь незвідану грань загальнолюдького. все інше - зовнішні речі, а бар'єр нерозуміння для читача - це умова, яку він мусить виконати заради "насолоди" і "посвяти" у текст. "сильні" (на мою думку) тексти і посьогодні ще мають гідність тримати цю планку і не йти на поступки з читачем.

[Ірина Іванова]

канон - не музей з експонатами (для репрезентації існує історія літератури; канон же перебуває поза історичністю; скажімо, для короткої історії укрліту "на виїзд" підійде 10-20 вже названих попередньо).

канон - це кунсткамера, це компанія виняткових, унікальних. канон не терпить двійників та клонів, він апелює до одиничності.

для чого йому, наприклад, величковський, якщо таких барокових величковських доволі було по всій європі (італія, іспанія)?

або для чого канону найкращих ця святиня українськості, борець за нацвизволення батько тарас, якщо достатньо Неруди?

12 лютого 2012 р. 14:33 Оксана Гордійчук <kss...@gmail.com> написав:

[Roksolana Mashkova]

А навіщо канону Сковорода в такому разі? Він що, оригінальний? (Це питання не риторичне, а для відповіді, бо я нічого не тямлю в Сковороді.)

Якщо відповідати щиро і без пафосу про Тараса чи ще когось такого, то я вважаю, що українському є місце тільки в каноні наукової фантастики. Винниченкова "Сонячна машина" повинна бути у статті http://en.wikipedia.org/wiki/Social_science_fiction, бо він імхо круче Єфремова, якого всюди в цю тему всовують.

Хочеться також сказати, що має бути в каноні Домонтович як правильний модерніст, але я не впевнена, що він не чийсь клон або гібрид з когось і когось.

2012/2/12 Ірина Іванова <frau...@gmail.com>

[Галина Чернікова]

Це тут про український канон, бо я вже заплуталася з вами, колеги?:-)

 

Взагалі не вважаю, що канон (яке найуживаніше слово цього вечора?!!) - це те оригінальне, аналогів якого не знайдете. Ні. Просто так склалося, що хтось краще написав про визвольну боротьбу "своїх" , хтось про вічні блукання "маленької людини", інший - про смертельне кохання (!), ще інший - про звичайний побут та придворні інтриги. Але ж головне - пам*ятаємо - не ЩО, а ЯК.

 

І не важливо, чи були величковські, довгалевські у західноєвропейській літературі, головне, що вони є у нас.

Тому "свій" канон (наприклад, для іноземного дослідника) я би представила так:

 

1. "Слово о полку Ігоревім" (Домбровський чи хто б там не був, але... репрезентує...);

2. Димитрій Туптало;

3. Феофан Прокопович;

4. Іван Котляревський;

5. Тарас Шевченко;

6. Леся Українка;

7. Іван Франко;

8. Микола Хвильовий, Віктор Домонтович;

9. Павло Тичина (ранній), Михайль Семенко, Володимир Свідзинський, Майк Йогансен;

10. Василь Стус, Ліна Костенко, Іван Драч.

 

Герасим*юка ще не читала, ще нагода, думаю, випаде.

 

І не забуваймо слова Жоста: порівнювати - не значить оцінювати! тут багато суб*єктивізму, а своя сорочка, звісно, ближче до тіла. Тому зичу нам вийти із цих заплутаних нетрів філологічного лісу максимально справедливими!:-) 

 

 

 

12 лютого 2012 р. 19:48 Roksolana Mashkova <rokss...@gmail.com> написав:

[Галина Чернікова]

і ще: авторитети тиснуть на нас... Відчуваєте?

12 лютого 2012 р. 20:10 Галина Чернікова <galyn...@gmail.com> написав:

[Анастасія Чабаненко]

щодо тези про те, що канон - не музей з експонатами.
тоді чому у світовому каноні має бути саме італійський чи іспанський бароковий поет? бо так історично склалося? думаю, що до світового канону (якщо вже він світовий) має входити хоча б по одному представникові всіх нацлітератур, які мають, наприклад, барокові тексти. як на мене, це логічніше. а читач нехай обирає, кого читатиме: чи іспанців, чи італійців, чи українців.

12 лютого 2012 р. 17:48 Roksolana Mashkova <rokss...@gmail.com> написав:

[Галина Чернікова]

Питання ще хто складає канон. Адже ж не ми точно: ми перебуваємо під величезним тиском визнаних авторів - від цього нікуди не дітися. Зважаючи на українське, на жаль, маргінальне становище - то воно маргінальне в усьому. І в літературі також. Можу навіть побитися об заклад, що, наприклад, у хорватській чи шотландській лутературах є "хтось такий", хто зміг би, образно кажучи, поборотися із бароковими метрами класичної четвірки країн - "законодавців мод" у Західній Європі.

12 лютого 2012 р. 20:12 Анастасія Чабаненко <nasta...@gmail.com> написав:

[Ірина Іванова]

канон - це одна з найабстрактніших величин вузького кола академічних літераторів, які не розмінюються на другосортне. канон в останню чергу ( і це його найбільша відмазка) складений для читачів ( якщо ви помітили, то більш-менш усталений канон - а канон кожного з нас дуже близький до канону академічних літераторів - відтворює естетичні потреби лише вищих інтелектуально соціальних кіл). канон не має до діла задовольнити інтереси домогосподарок, лікарів, шахтарів, повій. канон - це список не для всіх. більше того, канон - це список ні для кого. канон - це поле боротьби (якщо це читати з блума, то вона несвідома), і виживає, як знаєте, найсильніший. а категорії сили в полі літератури всім відомі.

канон - це найменшою мірою список, в якому читач шукаю свою книгу, це список, через який книги входять в ментальну історію.

12 лютого 2012 р. 18:21 Галина Чернікова <galyn...@gmail.com> написав:

[Галина Чернікова]

А чому ми думаємо, що естетичні потреби домогосподарок, лікарів, шахтарів не такі, як у нас? Просто тому, що вони не знають таких високопарних термінів? Багато текстів того ж таки Канону стверджують якраз протилежне!

Усім треба "дорости" до чогось, щось зрозуміти, осягнути. Тож знаймо своє місце, панове!

12 лютого 2012 р. 20:57 Ірина Іванова <frau...@gmail.com> написав:

[Ірина Іванова]

Єєє! Знала, що хтось перечепиться через моїх шахтарів і домогосподарок. За ідеальної ситуації їхні естетичні потреби, смаки, рівень розуміння може не відрізнятися від того ж у академічного критика. Шахтарі й домогосподарки - приклад того, що канон не мусить і не може всіх задовольнити. і не більше.

зрештою, є якісь константні категорії тексту, які, попри різні модуси мислення, скажімо, домогосподарки й академічного вченого, дозволяють визнавати його естетичну вартість й силу. шекспір, скажімо, є таким автором. а от кафка врядчи таким є. але він в каноні. менш читабельний. рідше читаний. менш зрозумілий.

12 лютого 2012 р. 19:24 Галина Чернікова <galyn...@gmail.com> написав:

[Анастасія Чабаненко]

навіть якщо Канон не для читачів, це не означає, що в ньому можна ігнорувати більшість нацлітератур тільки тому, що ми вже маємо достойного представника даного стилю в англійській чи французькій літературах. хіба що Канон, як зазначила Іра, виконує суто утилітарну функцію входу книг "у ментальну історію", і не має на меті представити найкращі зразки світового письменства.

12 лютого 2012 р. 19:46 Ірина Іванова <frau...@gmail.com> написав:

[Вікторія Дишльовська]

Мій канон (Топ-10):

1. Біблія і апокрифи.
2. Збірники афоризмів.
3. «Поученіє» Володимира Мономаха.
4. Леся Українка.
5. Іван Франко.
6. Тарас Шевченко.
7. Григорій Сковорода.
8. Максим Рильський.
9. Василь Симоненко.
10. Ліна Костенко.

Уникнути тиск авторитетів не вдалося...

[Світлана Олійник]

Мій український канон:
1. Бароко. Сковорода
2. Шевченко
3. Нечуй-Левицький
4. Підмогильний
5. М. Куліш
6. Поезія 20 ст. (О. Олесь, П. Тичина, Зеров і Рильський - оригінальні
вірші, Сосюра, Свідзинський, Ліна Костенко, тут перелік ще можна
продовжувати й продовжувати).

2012/2/12, Вікторія Дишльовська <viktori...@gmail.com>:
> Мій канон (Топ-10):
>
>
> 1. Біблія і апокрифи.
> 2. Збірники афоризмів.
> 3. <<Поученіє>> Володимира Мономаха.
> 4. Леся Українка.
> 5. Іван Франко.
> 6. Тарас Шевченко.
> 7. Григорій Сковорода.
> 8. Максим Рильський.
> 9. Василь Симоненко.
> 10. Ліна Костенко.

>
> Уникнути тиск авторитетів не вдалося...
>

[Олена Ломакіна]

М-м-м... А невже метою канонізації текстів має бути тримання їх в
закритій системі серед вузького кола академіків, щоб заохочувати поділ
на "обраних" і "всіх решту"?
Так, у світі існує багато неякісної літератури, на яку не варто гаяти
часу, і розмінюватися на другосортне, звісно, не варто нікому. Але, як
правильно зазначила Галя, треба усім "рости" до чогось високого. І
треба усім давати можливість для цього зростання, так би мовити,
"нести культуру в маси", а не відгороджуватися з нею.
Тому мене дивує теза, що канон в останню чергу для читачів. Тоді
виходить, що від канону немає ніякої практичної користі, адже він не є
тим, на що всі за бажання можуть рівнятися. На мою думку, однозначно
не такою має бути його мета.
Я от для себе досі не можу визначити, що таке, власне, канон. Попри
те, що канон - це справді певний еталон, в мене немає стовідсоткової
впевненості, що туди має входити винятково класична сукупність
текстів, які включені в програму і затверджені елітою - Блумами т. зв.
великих літератур. Можливо, все ж варто включати туди й тексти, які
обирає не лише ця сама еліта (тобто більш пересічні люди), а також
тексти т. зв. малих літератур (а визнані авторитети, скажімо, хай
затверджують - таким чином в канон не потрапить зовсім уже
низькосортна література:)).

[Vita Sydoruk]

Українці...

1. Кирило Туровський :)

2. Іван Величковський.

3. Сковорода.

4. Шевченко.

5. Леся Українка.

6. Микола Хвильовий.

7. Віктор Петров.

8. Олександр Довженко.

9. Василь Стус.

10. Ліна Костенко (поетична творчість))

12 лютого 2012 р. 21:04 Олена Ломакіна <fiac...@ukr.net> написав:

--
Ви отримали це повідомлення, оскільки підписалися на групу "mandibula_comparativica" Груп Google.
Щоб залишати дописи в цій групі, надішліть електронного листа за адресою mandibula_c...@googlegroups.com.
Щоб скасувати підписку на цю групу, надішліть електронний лист на адресу mandibula_compara...@googlegroups.com.
Щоб отримати доступ до інших параметрів, перейдіть до групи за посиланням http://groups.google.com/group/mandibula_comparativica?hl=uk.

--
З повагою, Віталіна Сидорук

[мирослав лаюк]

Олені Ломакіній: 

тоді назви десятку, включивши туди і предствавників "малих" літератур і "неелітарні" тексти.

тільки будь чесною з собою)

[Olesya Didukh]

Мій допис стосується дискусії про те, варто чи не варто зараховувати
до канону українських авторів і тексти, які у стильовому вимірі мають
чужоземного відповідника.
Тут треба зважати на повноту/неповноту явлення того чи того стилю,
оригінальність його, зрештою, час написання (порівняно з іншими такого
роду текстами). І говорити треба не про те, гірший чи кращий
Величковський за Сарбевського, а про те, чия поезія промовистіша,
впливовіша, коли хочете, для певного (у цьому разі - українського
зосібна та європейського загалом) культурного простору. А тут і
починається конкуренція, згадувана кілька постів вище Ірою.

А тепер мій канон (який представляє не те, в яких координатах описую
українську літературу як явище, а те, що, на мою думку, є тим
оригінальним набутком нашої літератури і може стояти поруч з іншими
текстами світової літератури)

Сковорода. Ранній Тичина. Герасим"юк.

12 лютого 2012 р. 21:45 мирослав лаюк <myrl...@gmail.com> написав:

> --
> Ви отримали це повідомлення, оскільки підписалися на групу
> "mandibula_comparativica" Груп Google.
> Щоб залишати дописи в цій групі, надішліть електронного листа за адресою
> mandibula_c...@googlegroups.com.
> Щоб скасувати підписку на цю групу, надішліть електронний лист на адресу
> mandibula_compara...@googlegroups.com.
> Щоб отримати доступ до інших параметрів, перейдіть до групи за посиланням
> http://groups.google.com/group/mandibula_comparativica?hl=uk.

--
З повагою
О.Д.

[Olesya Didukh]

Ці наші вибірки (що теж показово) вміщують значно більше поезії, ніж
прози і драми. З чого б це?
1.Укр.поезія сильніша, ніж проза і драма вкупі.
2.Поезія вільніша від позалітературних пресів і має більше змоги
віддаватися естетиці і творчим пошукам, що й обгрунтовує її "силу".
3.Укр.мистецтво/гуманітарна думка не на шляху до вимирання, ні відміну
від світового (див. Миросеві дописи у паралельній гілці).
4.Укр.народ має поетичну душу, а тому поезія видається краща?

12 лютого 2012 р. 22:51 Olesya Didukh <ol.d...@gmail.com> написав:

--
З повагою
О.Д.