The feast of St Peter and St Paul celebrated in Ukraine / Свято Петра і Павла: українські звичаї, традиції і забобони

[Ukrainian Language and Culture School]

The feast of St Peter and St Paul celebrated in Ukraine

Сьогодні Свято Петра і Павла: українські звичаї, традиції і забобони

The Feast of St Peter and St Paul which is celebrated by the Orthodox Christians in Ukraine on July 12 is the last one in the series of big religious markings of the spring and mid-summer.

The Feast of “The Glorious and Most Laudable and Most Superior Apostles Peter and Paul” is of a special importance in view of the significance that both St Peter and St Paul have in Christian tradition and in Christian teaching. Like many other Christian feasts in Ukraine, this particular one has absorbed in itself the Christian and pre-Christian constituents. The Orthodox Christian Church seems to be rather tolerant to those folk traditions which do not have the formal sanctity of the Church but yet constitute a vital segment of national culture, and the Orthodox Church has not made any vigorous attempts to suppress them.

Learn Ukrainian FUN, FAST, EFFECTIVE! ;) - learn-ukrainian.org.ua

Українська для іноземців ВЕСЕЛО, ШВИДКО, ЕФЕКТИВНО! ;) - learn-ukrainian.org.ua

According to folk beliefs, St Peter and St Paul saw to it that the harvest be taken in on time — the date of the feast coincides with the beginning of the harvesting season in most of Ukraine.

“Saint Peter is in the field

Plowing the earth,

And Saint Paul is driving the oxen

That are pulling the plow…”

says one of the folk songs

The Feast of St Peter and St Paul marks the end of a period of fasting that has lasted for several weeks, but it is not severe fasting like in Lent or in the Pylypivka pist. The peasants’ stocks of flour and grains had been exhausted by July and the products of the new harvest were not yet available — that is why new vegetables, mushrooms, parsley and other green things were a significant addition to the families’ daily rations. Zeleny borshch (dill soup), kholodnyk (cold vegetable soup), holubtsi (stuffed young red beet leaves) were among the popular dishes. Butter, dairy products and dishes made from them were also allowed and appreciated.

Before the Feast of St Peter and St Paul the houses were whitewashed, cleaned and tidied; the icons were given fresh decorative rushnyky (towels); the pich (combination of stove, oven and resting place) was given a fresh coat of paint and decorated with stylized painted flowers and animals and ornaments. On the day of the Feast, the faithful put on their Sunday best to go to church; girls made flower wreaths to wear on their heads.

The folk beliefs also attributed to St Peter and St Paul the protection of domestic animals, and their feast was also the Feast of Shepherds. Since most of the shepherds were children in their early teens, they were treated to sweets and dainties.

Mandryk , a sort of a small cake made from cottage cheese and flour, used to be a treat. On the Feast of St Peter and St Paul, mandryky were especially popular with young people. Mandryky were the favorite food of cowherds who took these cakes with them if they planned to be away from home for a long time. Mandryky were exchanged as a form of greeting; mandryky were on the table as the first dish to be eaten upon return from church on the feast day of St Peter and St Paul; it was even believed that eating mandryky on that day would protect you from fever for the next twelve months. The folk etymology explains the name of mandryky as being derived from the word mandry, which means travel. One of the folk legends tells a story of traveling Jesus and Peter whose staple food on their meanderings was mandryky.

Another folk legend has it that once St Peter and St Paul who often traveled together to distant lands — they were itinerant saints — stopped to rest in the shade of a big tree; resting, they dozed off and a cuckoo bird stole a mandryk from their food bag. But the moment it began eating the mandryk, the bird gagged on it. There is a saying: “The cuckoo bird gags on a mandryk on Petro and Pavlo (that is, on the feast day of St Peter and St Paul),” which is a sort of folk explanation of why cuckoo birds tend to stop cuckooing for a certain period of time in summer. In fact, it was considered to be a bad omen to hear the cuckooing after the Feast of St Peter and St Paul.

On the feast day of St Peter and St Paul, a sort of a picnic was organized. The place was chosen on toloka, that is a field used for grazing domestic animals, usually on the top of a mound to keep a watchful eye on the animals. Holes were dug in the ground, deep enough to put the feet and legs up to the knee in; people, their feet in the holes, sat around “a table” — the ground surrounded by the holes — which was covered with a clean white tablecloth; the food and gifts to be exchanged were laid out on the cloth. The feast could last for several hours, with funny and edifying stories being told and songs sung. The young played games and danced dances. When the dusk began to creep in, flower wreaths were made and put on the heads of the grazing cattle.

The end of the feast was announced by blowing the horns — actually, these horns were made from bovine horns. The young cowherds were ceremoniously welcomed by villagers on their return from the grazing fields. This tradition has survived in some of the villages of Prykarpattya and the Carpathians.

Driving the cattle to and from grazing was accompanied by singing songs which were called latkanky. In general, the cattle were treated with great care. This, in many cases, tender care is reflected in many folk songs, sayings, behavioral patterns and habits (“when the cow gives birth to a calf, you should not take anything out of the house in order not to upset the calf”; “when you drive young cows to graze, put willow branches around their horns for the horns to grow strong”; “when you drive cows to graze for the first time, take a boiled egg with you, for the cows to be smooth and fat like an egg the whole year round”).

The summer was the time when the chumaky (salt traders; they were also engaged in other kinds of trading) set off on their long journeys to Crimea and other places. They were absent from home for several months. The chumaky, hunters and fishermen had to cook over the open fire and at the makeshift “stoves,” and some of such cooking traditions have survived until our days.

Святом Первоверховних апостолів Петра й Павла (12 липня) завершується, цикл великих свят, що припадають на період літнього сонцестояння. До цього циклу входять також Зелені свята (Трійця) та Івана Купала. В них нерозривно поєдналися народні традиції та християнське віровчення, що утворили в народній культурі своєрідний сплав, у якому не можна відділити одне від одного. Це свідчить про певну толерантність Православної церкви до прадавніх місцевих звичаїв.

У православному календарі свято Славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла посідає важливе місце, оскільки святий Петро вважається першим серед апостолів, їхнім пастирем.

Святом Петра закінчується Петрівка — піст, що тривав упродовж кількох тижнів. Як було сказано вище, цього посту дотримувалися не так суворо, як Великого посту і Пилипівки. Запаси борошна і круп добігали кінця, а до нового врожаю було ще далеко. На Волині говорили: “Петрівка — на хліб катівка”. Тому під час косовиці й початку жнив сили підтримували скоромними стравами, особливо в найтяжчі робочі дні. Щоправда, до раціону вводили багато свіжої зелені, молодої городини, картоплі й грибів. Варили зелений борщ, робили холодник (холодний борщ), голубці в молодому буряковому листі.

Гуцули вважали добрим знаком, коги свято Петра припадало на середу, — тоді слід було чекати гарного року. Від цієї прикмети виникла приказка: «Не усе в середу Петра, а є в інчу днину».

Свято Петра дуже шановане серед українців. До цього дня білили і ошатно вбирали хати, образи прикрашали свіжими рушниками, підмазували долівку, білили та розмальовували піч. До церкви йшли у святковому одязі, дівчата плели, вінки з волошок і маків Петро й Павло вважалися покровителями скотарів, тому до свята для пастушків обов’язково пекли мандрики (мандриґи) із сиру.

Сир з кислого молока — давній кулінарний винахід. Згадки про нього зустрічаються у старовинних культурах. В Україні сир (російською – творог) готують і для повсякденного, і для святкового харчування. На Петра обов’язково пекли сирні мандрики. У різних регіонах вони мали різні варіанти, але основною формою цього печива були пампушки з пшеничного борошна, сиру, яєць, масла. Про їхню назву розповідали легенду.

Начебто, коли святі Петро й Павло мандрували світом, їхньою головною їжею були саме мандрики. І. Котляревський теж згадує петрівські ласощі:

Ковбас десятків з три Латину,

Лавинії к Петру мандрик.

Після Петра вже переставала кувати зозуля, тому говорили: «Зозуля мандрикою вдавилася». За легендою, вона була покарана. Колись їй вдалося вкрасти мандрику у святих, і печиво не принесло їй користі. Тепер після Петра зозуля мовчить. Про неї часто згадують і у петрівчаних піснях, висловлюючи співчуття зозуленятам, бо їхня мати, відкладаючи яйця в чужі гнізда, залишає своїх дітей сиротами:

А ти, зозуленько рябенькая,

Ой чого ж ти маленькая?

А того я маленькая,

Що в мене матуся чуженькая,

Посадила мене в куточку,

Дала їсти в черепочку,

Якби в мене мати рідная,

Посадила б на лавочці,

Посадила б на лавочці,

Дала б їсти в тарілочці.

Почути кування зозулі після Петра вважалося лихим знаком, тому говорили: «Нехай зозуля кує до Петра, а на Петра ми її мандрикою вдавимо».

Мандриками розговлялися після повернення з церкви; роздавали їх дітям, які відвідували цього дня всіх родичів і сусідів; наділяли пастухів і підпасків. Вірили, що з’їдена на Петра мандрика рятуватиме людину від лихоманки протягом року.

Пастухи до свята зберігали незайману ділянку луки чи лісу, де залишалася особливо соковита трава. Коли на Петра корови, кози й вівці добре напасалися на паші, то це мало віщувати всіляке добро. Бички мали б гарно набирати вагу, корови, кози й вівці давати багато молока, і взагалі худоба після цього повинна була добре плодитися. Часто пастушки, зібравши ранком мандрики та інші харчі й вигнавши скотину на пасовисько, в обід влаштовували бенкет: розкладали багаття, смажили сало, діставали огірки, часник, хліб і їли все це, закусуючи мандриками.

Так само, як і на Масницю, на Петра шанували сир, масло, молочні страви. Навіть у петрівчаних піснях співали про них:

Їхав-їхав да попович Іван,

Всім дівчатам помагай…

– Помагай, бо дівоньки красні.

Чи Ви їли пироги в маслі?

– Ой їли ми, їли,

Ще й у масло вмочали,

Ще й у масло вмочали,

Щоб голосно кричали.

Літо було тією порою, коли чумаки ходили за сіллю до Криму. Ці подорожі могли тривати до кількох місяців. Тому кулінарна традиція українців знає страви, що готувалися не у стаціонарних умовах — у печі, а на різного типу відкритих вогнищах: кабицях, таганах. Користувалися такими вогнищами й пастухи, рибалки, мисливці. Харчувалися здебільшого свіжовпольованою дичиною чи щойно зловленою рибою. Пастухи готували також баранів чи ягнят.

Learn Ukrainian FUN, FAST, EFFECTIVE! ;) - learn-ukrainian.org.ua

Українська для іноземців ВЕСЕЛО, ШВИДКО, ЕФЕКТИВНО! ;) - learn-ukrainian.org.ua

Ukrainian Language and Culture School http://learn-ukrainian.org.ua offers
* Intensive courses in Lviv (two week course every month, three hours per day)
* Private lessons (the program and the number of lessons you can agree)
* Skype tutoring (any convenient time for you)
We are happy to work with our students over 14 years offering them in particular our private programs. We have successfully organized over 90 intensive courses hosting students from over 28 countries.

Apply now http://learn-ukrainian.org.ua !