18 травня - День Національної Катастрофи

[Andrew Grigorenko]

18 травня - День Національної Катастрофи кримськотатарського народа.

18 травня 1944 року в досвітніх сутінках комуністична влада СРСР скоїла черговий варварський злочин проти людства. Того ранку почався тотальний геноцид проти корінного населення Криму.

Сьогодні багато хто забуває, що основна частина чоловічого населення Криму знаходилося на фронтах Другої світової війни, а в той час раннього-ранку депортації піддалися жінки, діти і люди похилого віку. На збори НКВДисти давали людям тільки 20 хвилин. Чи варто після цього дивуватися, що смертність серед депортованих була катастрофічною. Кримські татари були депортовані в малопридатні для життя віддалені райони переважно в Середній Азії, де смертність залишалася високою ще довгі роки. Кримськотатарський народ балансував на межі повного фізичного зникнення. Одночасно комуністична влада скасувала Кримську автономію і позбавила кримськотатарський народ права на самоназву.

З моменту депортації і до 28 квітня 1956 року кримські татари перебували на становищі "спецпоселенців", які не мали права залишати місця їх проживання, змінювати рід занять, так само як і не мати можливість отримувати освіту рідною мовою.

Але, зняття режиму "спецпоселенців" не привело до політичної реабілітації від наклепу, якій звели на народ. Не отримали кримські татари і права на репатріацію в рідний Крим.

Триваюча несправедливість дала поштовх до петиционной компанії, на яку влада відгукнулася репресіями, які призвели до появи загальнонародного Руху за репатріацію. Рух висунув своїх вождів і розвиток національних демократичних інституцій: загальнонародних зборів "курултай" і національної асамблеї "меджліс". Кримськотатарський народ також став важливим елементом громадського руху за Права Людини. Роки самовідданої ненасильницької боротьби за свої права згуртували і загартували кримськотатарський народ, а відновлена українська незалежність надала повне юридичне право на репатріацію кримських татар на історичну Батьківщину.За роки під українською юрисдикцією національне життя кримськотатарського народу почало бурхливо розвиватися. На жаль українська адміністрація в Києві не завжди адекватно будувала загальнонаціональні інтереси, так само як і інтереси корінного народу Криму. Незважаючи на очевидність встановлення кримськотатарської національної автономії і юридичного визнання курултаю і меджлісу, київська адміністрація невиправдано зволікала, що пізніше сприяло трагічним подіям російського нападу на Україну.

Лютий 2014 року приніс до Криму і України війну. Другий раз в історії російський колоніальний чобіт вторгся на кримську землю. Війна принесла сльози і кров всій Україні, але особливо жорстоко вона надійшла з кримськотатарським народом.Практично всі аспекти кримськотатарського національного відродження були розтоптані. Кримськотатарське телебачення, радіомовлення і преса були змушені до переміщення в континентальну частину України. Лідери кримського національного руху були депортовані або примушені до вигнання, релігійні свободи обмежені, так само як і освіта кримськотатарською та українською мовами. Разом з російськими окупантами повернулися політичні репресії, загадкові викрадення людей і політично мотивовані вбивства.

18 травня 2020 року сьомий траурний день під покровом окупаційної чорної сили. Проте надія на звільнення не вмирає і злочинцям проти Людства доведеться рано чи пізно відповідати за свої злочини, а російському народу ніколи більше не вдасться відкрутитися від відповідальності за свою державу - бо вони знають що творять.

18 травня 2020
Андрій Григоренко

Andrew P. Grigorenko
President of General Petro Grigorenko Foundation
www.grigorenko.org