18 травня 2019
0 views
Skip to first unread message
Andrew Grigorenko
May 18, 2019, 2:57:44 AM5/18/19
to Фонд Генерала Петра Григоренка
18 травня 1944 року в досвітніх сутінках здійснилося ще один злочин комунізму - почалася масова депортація кримськотатарського народу з його історичної Батьківщини. 15 хвилин на збори, і тисячі людей похилого віку і дітей почали шлях до великої національної трагедії - загибелі половини кримськотатарської нації.
Роки поневірянь і нелюдських умов існування не зуміли зломити волю маленького, але мужнього народу. Незважаючи на безмежну жорстокість режиму, арешти і переслідування кримськотатарський народ створив всенародний рух за репатріацію. Однак рідний Крим не поспішав відкрити обіймів корінному народу, а тих, хто наважився репатріюватися депортували, руйнували будинки, засуджували до довгих років ув'язнення.
Тільки після розвалу СРСР і відновлення української незалежності кримська репатріація відбулася. Повернення не минало легко, але тим не менше кримськотатарське возраждение почалося: розквітало підприємництво, ремесла, національні організації, незалежна преса, радіо і телебачення. Все це було перекреслено вторгненням російських окупантів напередодні 70-ти річчя депортації. Окупанти принесли з собою репресії, закриття незалежної преси і телебачення, без суду викрадення і вбивства, незаконні індивідуальні депортації і примус до еміграції. Іншими словами, російські окупанти принесли до Криму на своїх багнетах несвободу і традиційну політику примусової русифікації.
Сьогодні, в день 75-ти річчя депортації, кримським татарам доводиться протистояти російської авторитарної машині, але я вірю, що кримський народ переможе, а російським окупантам рано чи пізно доведеться залишити і Крим, і інші незаконно захоплені території.
Роки поневірянь і нелюдських умов існування не зуміли зломити волю маленького, але мужнього народу. Незважаючи на безмежну жорстокість режиму, арешти і переслідування кримськотатарський народ створив всенародний рух за репатріацію. Однак рідний Крим не поспішав відкрити обіймів корінному народу, а тих, хто наважився репатріюватися депортували, руйнували будинки, засуджували до довгих років ув'язнення.
Тільки після розвалу СРСР і відновлення української незалежності кримська репатріація відбулася. Повернення не минало легко, але тим не менше кримськотатарське возраждение почалося: розквітало підприємництво, ремесла, національні організації, незалежна преса, радіо і телебачення. Все це було перекреслено вторгненням російських окупантів напередодні 70-ти річчя депортації. Окупанти принесли з собою репресії, закриття незалежної преси і телебачення, без суду викрадення і вбивства, незаконні індивідуальні депортації і примус до еміграції. Іншими словами, російські окупанти принесли до Криму на своїх багнетах несвободу і традиційну політику примусової русифікації.
Сьогодні, в день 75-ти річчя депортації, кримським татарам доводиться протистояти російської авторитарної машині, але я вірю, що кримський народ переможе, а російським окупантам рано чи пізно доведеться залишити і Крим, і інші незаконно захоплені території.
Reply all
Reply to author
Forward
0 new messages