War in Ukraine
Andrew Grigorenko
Десять днів тому я написав короткий коментар до першого місяця загарбницької війни Росії проти України, але потім його не вирішив не оприлюднювати. Сьогодні ж, коли злочин ГЕНОЦИДУ проти Українського народу представ перед Людством, яке затаїло подих, у своєму непривабливому вигляді, я переглянув своє рішення і наводжу мій коментар без змін.
* * *
Рівно місяць тому, у день широкомасштабного нападу Росії на Україну, я помістив на своїй сторінці у ФБ (https://www.facebook.com/andrew.grigorenko/) нотатку "Пару слів про Росію у ХХІ столітті". Сьогодні у похмурий день кінця першого місяця грабіжницької війни Росії проти мирної України я перепостив цю замітку. Протягом цього місяця я отримав пару нарікань за те, що я не диференціював росіян і не всі росіяни відповідальні за "путінську" війну.
Дозволю собі не погодитись із класифікацією бандитського нападу Росії на Україну, як "путінську" війну. За те яка влада в країні і який політичний устрій у країні відповідальне населення цієї країни або прямим посібником, або злочинним мовчанням.
Що ж до росіян, то вони безумовно різні. Ті, хто виходить у Росії на антивоєнні мітинги виявляючи мужність, захищають добре ім'я російського народу. Перед ними я знімаю капелюх. Не кину я каменю і тих, хто голосував проти війни ногами, покинувши межі Росії. На жаль, росіяни, що протестують, - це меншість, а основна маса російського населення залишається безмовною, незважаючи на катастрофічні втрати російської армії (на сьогодні це близько 16 тисяч вбитими, близько 80 тисяч пораненими і більше тисячі потрапили в полон). Я вже не кажу про втрати військової техніки: понад сто бойових літаків, півтори сотні вертольотів, понад тисячу танків та бронетранспортерів, сотні артилерійських знарядь і більше тисячі різного виду ракет.
Ніколи не зможу я прийняти і запевнення про те, що де нас обдурили і зомбували телевізійні пропагандисти. Ні дороги "підтримувачі" злочинної війни - все ви знали, але вибрали злочинне мовчання.