це все,що прийшло в голову...

[Тетяна Кремньова]

Трагедія Софокла "Цар Едіп" належить до фіванського циклу міфів, яка чи не перша засвідчує розклад героїчної міфології. У даному випадку подано звичне  для первіснообщинної формації кровозмішування.

В уривку яскраво виражені  внутрішні переживання - психологізм Едіпа, адже на нього спрямовані сили лихої людської долі. І ми не можемо розібратися чому: чи винен він сам, чи його предки,чи навіть самі боги?

Едіп мовить до своїх дітей:

         Нещасні діти...

          ...Біль терпите усі ви.Та ніхто з вас

         Такого болю не терпів,як я терплю...

Тобто, ми бачемо наявність тут діонісійського начала:душа Едіпа болить,мучається,"сліз багато гірких пролив" тощо.

В уривку робиться невеликий натяк на сон (аполонівське начало):"не сплю я,і не треба вам будить мене" ( сон - це як ілюзія,омана), а Едіп якраз прохає своїх дітей не вводити його в цей,деякою мірою,гедонізм,адже ще скільки всього треба зробити!..

Варто зазначити,що Едіп виступає ідеальним громадянином полісу (кожний поліс був окремим світом зі своїми законами,обрядами,календарем. Релігія була зведена до статусу ідеологічного ритуалу на службі єднання),для якого головним у житті стають суспільні інтереси:"моя душа за місто,і за себе,і за вас болить..."

Не проходить і повз мою увагу лаврове віття- знак нагороди та вічної слави за службу Богу(у даному випадку відданість та повага до богів).

[Raisa Zakharchenko]

Тетяно, дякую за коментар до уривку! Мої зауваження наступні.

воскресенье, 2 декабря 2012 г., 20:18:52 UTC+2 пользователь Тетяна Кремньова написал:

Трагедія Софокла "Цар Едіп" належить до фіванського циклу міфів, яка чи не перша засвідчує розклад героїчної міфології. У даному випадку подано звичне  для первіснообщинної формації кровозмішування.

 

Це, скоріш, перше, що нагуглилося в україномовному інеті за запитом на "Царя Едіпа". Але яким чином це пов"язано саме з уривком? Якщо розклад героїчної міфології - добре, тоді чим в цьому уривку цар Едіп відмінний від традиційних міфологічних героїв? Або чим схожий? 

Де саме "звичне  для первіснообщинної формації кровозмішування"? Якщо Ви берете цю фразу з якогось джерела, то варто було б розкрити її - адже, в самому уривку про кровозмішання як таке не йдеться. Можете зазначити, що це гріх, який вчиняє зрештою Едіп. Але без такого коментаря ця фраза виглядає звідкісь списаною.

 

В уривку яскраво виражені  внутрішні переживання - психологізм Едіпа, адже на нього спрямовані сили лихої людської долі. І ми не можемо розібратися чому: чи винен він сам, чи його предки,чи навіть самі боги?

Більше саме роздуми. Можна показати, від чого ці переживання з"явилися (що стало причиною, яка ситуація? І як через неї відображається світогляд Едіпа --- чи збігається зі світоглядом самого Софокла? (це приведе нас до світоглядно-естетичного контексту). Про світогляд Софокла, до речі - підручник Пащенка, с.258)

В принципі, Ви далі про це зазначаєте (це дуже вдалий уривок відповіді):

Варто зазначити,що Едіп виступає ідеальним громадянином полісу (кожний поліс був окремим світом зі своїми законами,обрядами,календарем. Релігія була зведена до статусу ідеологічного ритуалу на службі єднання),для якого головним у житті стають суспільні інтереси:"моя душа за місто,і за себе,і за вас болить..."

Не проходить і повз мою увагу лаврове віття- знак нагороди та вічної слави за службу Богу(у даному випадку відданість та повага до богів).

. Це вже історико-культурна (сам Софокл був громадяном-патріотом Афін) + світоглядна позиція ("ідеальний громадянин").

Едіп мовить до своїх дітей:

         Нещасні діти...

          ...Біль терпите усі ви.Та ніхто з вас

         Такого болю не терпів,як я терплю...

Тобто, ми бачимо наявність тут діонісійського начала:душа Едіпа болить,мучається,"сліз багато гірких пролив" тощо.

В уривку робиться невеликий натяк на сон (аполонівське начало):"не сплю я,і не треба вам будить мене" ( сон - це як ілюзія,омана), а Едіп якраз прохає своїх дітей не вводити його в цей,деякою мірою,гедонізм,адже ще скільки всього треба зробити!..

Цеж досить вдало сформульовано. Розгорнути можна наступним чином: якщо сон - ілюзія, омана (аполлонівське) - то згадати про те, в яку оману був введений Едіп. Вважаючи сльози та біль діонісійним началом, треба все ж таки акцентувати на тому, що переживання на початку не роблять Едіпа абсолютно діонісійним героєм--- адже, він ХОЧЕ діяти в рамках закону? і душа болить через порушення порядку (аполлонівського)?  /до речі, цікавою тут може бути думка про Едіпа як "маску Діоніса" - методичка с.23, Ніцше)

В якому сенсі Ви вживаєте слово "гедонізм"? Чи тут присутня якась насолода??? Можливо, варто вжити інше слово, щоб не розкидуватись термінами?

В загальному, аналіз уривка досить вдалий!

Чекаю на відповіді інших, і конкретно -як можна ще, йдучи за самим текстом уривку, рописати аполлонівські/діонісійські риси в ньому? Що б ви додали до світоглядного контексту (міфологія, ритуали, свідомість тогочасної особистості)?