Підготовка до МКР

[Raisa Zakharchenko]

Пропоную тут розглянути уривок з "Царя Едіпа" Софокла та прокоментувати його так, як Ви це зробили б на модульній.

Нагадую вимоги до аналізу тексту. 

Змістом модульної контрольної роботи є аналіз фрагменту художнього (художньо-філософського) тексту за такими аспектами:

1.     Історико-культурний контекст.

2.     Світоглядно-естетичний контекст.

3.     Жанрова специфіка тексту.

4.     Поетикальні особливості тексту.

Кожний студент отримує скопійований із українського перекладу першоджерела свій індивідуальний фрагмент художнього (художньо-філософського) тексту обсягом 1-2 сторінки А-4 або цілісний текст невеликого обсягу (поезію) із зазначенням імені автора і назви тексту і на 2-х сторінках А-4  (один аркуш з обох боків) – дозволяється збільшити обсяг відповіді до 3-4 сторінок – розкриває зазначені вище специфічні особливості тексту, а саме: 1). вводить фрагмент тексту, при необхідності – весь текст та його автора в історико-культурний контекст певної доби; 2). визначає, як віддзеркалює текст світоглядно-естетичний контекст даного твору в цілому, а також – світогляд автора тексту та його естетично-художні принципи; 3). уводить текст у певну жанрову парадигму, знаходить  її риси у даному фрагменті; 4). усебічно аналізує всі поетикальні особливості фрагменту.

Окремі  компоненти аналітичного розгляду тексту можуть бути різними за обсягом. Приміром, аналіз жанрової специфіки тексту може бути коротшим, ніж аналіз його поетикальних особливостей.

ПРОЛОГ

ЕДІП

Нещасні діти! Знаю, знаю добре я,

Чого вам треба. І виразно бачу, як

60] Біль терпите усі ви. Та ніхто із вас

Такого болю не терпів, як я терплю,

Лише за себе кожен з вас печалиться, -

І ні за кого більше, а моя душа

За місто, і за себе, і за вас болить,

65] Не сплю я, і не треба вам будить мене.

Та знайте, сліз багато я гірких пролив,

Шляхів багато виходив я думкою.

По роздумі я ліки лиш одні знайшов -

І так вчинив: у Дельфи до оракула

70] Послав Креонта - сина Менекеєві

Й дружині брата - розпитати, що робить

І як благать, щоб врятувати місто нам.

Ось жду й лічу в тривозі дні - щось бариться

Занадто він. Всі строки повернутися

75] Давно минули, він же й досі бариться.

А вернеться, поганий буду зовсім я,

Як не зроблю усього, що нам бог звелить.

ЖРЕЦЬ

Ти в слушну пору мовив, ось-бо знак мені

Звіщають, що Креонт вже наближається.

ЕДІП

80] О владче Аполлоне! Дай, щоб радість нам

Таку ж приніс він, як горить в очах його.

ЖРЕЦЬ

Так, вість весела, бо не приоздобив би

Плідним лавровим віттям він чола собі.

[Raisa Zakharchenko]

Власне, перших коментарів уривку я чекаю вже сьогодні ввечері. Якщо ви зацікавлені в моєму розгорнутому відгуку на ваш аналіз уривку, то краще надсилати його якнайшвидше, бо мені теж потрібен час вчитатися та відкоментувати. В останню ніч перед МКР це вже не буде актуальним, тож думайте та надсилайте зараз.

[Аня Гарах]

Трагедія «Цар Едіп» належить до Фівансього циклу п’єс про нещасну долю Едіпа та його нащадків. Сам Софокл був заможною людиною й займав високі громадські посади – тобто брав активну участь у житті  Афін. Софокл жив за правління за правління Перикла, коли в Афінах утвердилася Афінська демократія – прогресивний період в історії Афін. Отже, будучи патріотом свого полісу, Софокл у своїй трагедії намагається змалювати еталон державного правителя та суспільного життя.

Софокл високо цінує справедливість,  шляхетність  та доброту правителя, який здатен принести в жертву свої інтереси заради інтересів держави. Ідеальний правитель, на думку Софокла, ніколи не залишить на призволяще свій поліс заради того, щоб врятуватися самому.

Нещасні діти! Знаю, знаю добре я,

Чого вам треба. І виразно бачу, як

Біль терпите усі ви. Та ніхто із вас

Такого болю не терпів, як я терплю,

Лише за себе кожен з вас печалиться, -

І ні за кого більше, а моя душа

За місто, і за себе, і за вас болить,

Не сплю я, і не треба вам будить мене.

Та знайте, сліз багато я гірких пролив,

Шляхів багато виходив я думкою

За жанром цей твір – трагедія. Софокл, маючи гарних музичний хист, мав змогу писати музичний супровід до своїх трагедій. Даний твір належить до класичної трагедії Греції.

У даному творі простежуються аполлонійський та діонісійський світи.Аполлонійський проявляється у пророцтвах оракула, на які так хвилююче чекає Едіп.Діалоги персонажів демонструють аполлонівську ясність та виразність. Діонісійский першопочаток проявляється безпосередньо у переживаннях героя. Автор наголошує на вірі в богів, що саме вони є вершителями людської долі, тож людям слід поважати та притримуватися їх. У трагедії «Цар Едіп» ми бачимо типовим кровний звʼязок між поколіннями(змішування саме рідної крові).

[Вероніка Жишко 107]

Говорячи про історико-культурний контекст,не можне не звернути увагу на світогляд самого автора,Софокла,адже він був справжнім патріотом,брав безпосередню участь у суспільно-політичного житті Афін та створенні нової культури. Софокл прагнув зобразити у своїх творах усю повноту тодішнього життя,з точністю зобразити дійсність тих часів. "Цар Едіп", на мою думку,відображує ті життєві ситуації,що можна було зустріти в Афінській державі.

Едіп є прикладом того,яку роль відігравали боги у житті тогочасної людини : боги визначають долю людини,але безпосередньо в життя людей не втручаються (Гера ненавиділа рід Лабдака,тому начлала на нього багато нещасть,у тому числі й те,що Едіп повинен був стати подвійним злочинцем).Вражений несправедливістю своєї долі,він не може змиритися з нею,хвилювання за свою державу також не полишають його:

Нещасні діти! Знаю, знаю добре я,

Чого вам треба. І виразно бачу, як

60] Біль терпите усі ви. Та ніхто із вас

Такого болю не терпів, як я терплю,

Лише за себе кожен з вас печалиться, -

І ні за кого більше, а моя душа

За місто, і за себе, і за вас болить..

 

У трагедії ми можемо виділити діонісійське та апполонівське начала:

- апполонівське начало проявляється у віщуванні оракула,надії Едіпа на спасіння;

-діонісійське в свою чергу виявляється у стражданнях героя,муках та звинуваченнях самого себе:

                                              Не сплю я, і не треба вам будить мене.

                                              Та знайте, сліз багато я гірких пролив,

                                                 Шляхів багато виходив я думкою.

Щодо жанрової специфіки, "Цар Едіп" - це приклад класичної трагедії.У творі присутній хор,який співає пісню про те,що щастя є мінливим,особливо ,коли це стосується простої,слабкої людини,тобто хор знову є таки висвітлює світогляд автора.Для більшої драматичності Софокл вводить словесні дискусії,діалоги:

                                           ЖРЕЦЬ

                                           Ти в слушну пору мовив, ось-бо знак мені

                                           Звіщають, що Креонт вже наближається.

                                           ЕДІП

                                           О владче Аполлоне! Дай, щоб радість нам

[Анна Зеленська]

Даний текст є уривком із класичної трагедії Софокла "Цар Едіп" - одного з найвідоміших творів аттичного періоду грецької літератури, що описує долю Едіпа,повну нещасть та боротьби за існування, історія про яку входить до Фіванського циклу міфів.

Софокл жив за часів розквіту полісної культури, мистецтва та літератури. Як відомо, геніальний автор трагедій займав різноманітні посади у державному апараті Афін(був скарбником, пізніше стратегом Афінського морського союзу, одним із десяти головних "пробулів"). Софокл підтримував Перікла ,діяльність якого була спрямована на посилення демократії та культурній розбудові Афінської держави.Під впливом подій Пелопонеської війни,а згодом чуми (430р.) Софокл пише трагедію, головним персонажем якої робить Едіпа. Таким чином геніальний автор втілює у своєму творі образ ідеального правителя,який має достатньо мужності та сили, щоб врятувати Афіни від загибелі.

Як уже зазначалось, Софокл відкрито виступав проти тиранії, особливо проти її найяскравішого представника - царя Креонта. Едіп виступає ідеальним виразником демократії, тому що яскраво виражає свою любов до народу:

Лише за себе кожен з вас печалиться, -

І ні за кого більше, а моя душа

За місто, і за себе, і за вас болить.

<...> Ось жду й лічу в тривозі дні - щось бариться

Занадто він. 

<...> А вернеться, поганий буду зовсім я,

Як не зроблю усього, що нам бог звелить.

Аналізуючи сюжет трагедій вцілому, можна побачити, що Софокл розвинув ідею гуманізму в своїх творах - так, персонажі його творів починають боротьбу за існування, всупереч волі богів( наприклад, невіра Едіпа в пророцтва жерців; впевненість  у тому, що він не є батьковбивцею, і цієї долі можна уникнути). Але, тим не менш, існують вищі сили, вплив яких проста людина  не здатна  уникнути - тому Едіп, хоч і нещадно бореться з Фатумом, однак перемогти його не вдається. Цікавою думка Софокла, що навіть коли життя людини враз обернулося протилежним результатом, коли виявилось, що людина дбаючи про добро насправді чинила зло, вона все таки мусить лишатися людиною, знайти в собі сили несті повну відповідальність за скоєне. Таким чином, Едіп, будучи вбивцею, лютим злочинцем( вбив свого батька Лая, Поліфонта, одружився на своїй матері Іокасті,після викриття правди про своє походження, призвів її до самогубства)зрозумівши сутність своїх вчинків, виколює собі очі - з одного боку, прийняття факту зверхності богів над людиною, а з іншого - певний акт самопокарання. Проте навіть після цього Едіп має якусь надію допомагати людям. Тобто, в образі Едіпа ми бачимо справжнього героя, вогонь боротьби у серці якого ніколи не згасне. А це, хоч і було незвично, проте викликало повагу серед сучасників Софокла.

За жанром "Цар Едіп" є зразком класичної трагедії, їй притаманні складність композиції, велика кількість театральних ефектів, централізація навколо головного персонажа, вживання трагічної іронії( радість Едіпа, коли Креонту вдається дізнатись від жерця про причину нещасть Афін, в той час, як Едіп сам стає її виявом) тощо. Новинкою у трагедіях Софокла є  введення третього актора, яке значно збагатило власне драматичну частину трагедії. Софоклом був також розширений склад хору до 15 чоловік. Проте, створивши виразні хорові партії, Софокл при цьому не збільшив їх об'єм і роль. Важливою обставиною є поступова відмова від принципу трилогії або тетралогії в створенні окремих драм,як це було у творчості Есхіла ("Орестейя"). У даному уривку помітна напруженість сюжету, трагічність мови акторів,  наприклад : "Нещасні діти!", "О владче Аполлоне!", "моя душа <...> болить", "Не сплю я" тощо.

Щодо поетикальних особливостей даного уривку, можна зазначити велику кількість аполлонійських та діонісійських першопочатків. Наприклад, аполлонійськими є такі образи та дії: " у Дельфи до оракула послав Креонта"(пророцтва), "І як благать, щоб врятувати місто нам"(намагання допомогти країні, тобто зв*язок з гармонією), "О владче Аполлоне!"(власне згадка про Аполлона), "Дай, щоб радість нам таку ж приніс" ( радість асоціюється з гармонією, щастям, світлом), "Так, вість весела"( знов-таки, асоціативність з світлом), "бо не приоздобив би плідним лавровим віттям він чола собі"( лаврове листя - ознака переможця, а тому і асоціація з тріумфом, світлом; Аполлона зображували увінчаним лавровим вінком).

Помітна і наявність діонісійських першопочатків: "Нещасні діти!", "Біль терпите усі ви", "Лише за себе кожен з вас печалиться", " Сліз багато я гірких пролив"( страждання і переживання людей). Проте варто зазначити, що ці хввилювання мали в своїй основі надію Едіпа на щасливе життя країни та її мешканців, визволення їх з полону чуми. Тому, на мою думку, ці образи поєднують в собі і аполлонійське, і діонісійське одночасно. 

Варто згадати тлумачення даної трагедії психоаналітиком та філософом З.Фройдом. Він вважав, що оракул наділив всіх до народження таким самим прокляттям, як і Едіпа. З такої думки й випливає комплекс Едіпа. Цей комплекс полягає в тому, що у чоловіка діє підсвідоме бажання до матері, і бажання змістити батька. Едіп реалізує своє бажання дитинства. Все це вселяє жах в людину. Аналізуючи злочин героя Фройд вважає, що Софокл приводить до пізнання нашого “Я”. Цікаво зазначити, що доля Едіпа в якійсь мірі заполоняє нас, як читачів, бо саме ця доля могла б стати і нашою долею.

Яскраво у даній трагедії можна прослідкувати підтвердження теорії Якова Голосовкера: бажання у міфі завжди здійснюється, а після того вже може прийти відплата, покарання. Так і Едіп, спочатку стає правителем Фів, має чудову дружину, але врешті втрачає все.

Аналізуючи даний уривок, можна також застосувати матеріал Лекції ХХІІІ О.Фрейденберг, в якій відома дослідниця античності розглядає семантику пророкування в Давній Греції. Так, уривок "І так вчинив: у Дельфи до оракула [70] Послав Креонта - сина Менекеєві Й дружині брата - розпитати, що робить І як благать, щоб врятувати місто нам" дає яскраве уявлення про статус жерців у часи Едіпа - їх шанували, а їхні слова вважали за істину, адже з уст жерців линули слова Аполлона. Крім цього, образ лаврового віття ("Так, вість весела, бо не приоздобив би Плідним лавровим віттям він чола собі") є згадкою про традицію греків увінчувати переможців вінком з лавру.

[Raisa Zakharchenko]

Я позначила відповідь Анни Зеленської як найкращу, оскільки вона найлогічніше аргументована та містить багато іноваційних елементів. Дуже важливим є те, що Анна зазначила, що "Цар Едіп" - саме класична трагедія --- це якнайповніше розкриває жанрову специфіку (через зазначені Анною риси - ще можна ілюструвати їх якимись прикладами-цитатами, але , як на мене, відповідь і так достатньо розгорнута).

Про гуманізм - трохи туманно, хоча по суті правильно. Але можна уточнювати - де цей гуманізм саме в діях Едіпа? Певно ж, в бажанні його впливати зі своєї людської позиції на події (допомогти громадянам побороти моровицю, відвернути фатум посередництвом людської волі). В принципі, Ви про це зазначили, але не наголосили, що саме акцент на діях Едіпа як людини робить архаїчний міф гуманістичним.

Маю відзначити дуже вдале застосування методологій (Фройда, Фрейденберг). Власне, це ледь чи не найкращий зразок того, як їх використовувати в іноваційному аспекті.

Відповіді інших учасників поки не коментую, зроблю це пізніше, так чи інакше до МКР (я тут не бачу чомусь відповідей людей, в кого МКР в четвер, тож поки нема тих, хто потребує термінового редагування до завтра, а під час підготовки можете спиратися на вже прокоментовані мною відповіді, як на зразки. 

[Raisa Zakharchenko]

Понеділок, 3 грудня 2012 р. 19:59:51 UTC+2 користувач Аня Гарах написав:

Трагедія «Цар Едіп» належить до Фівансього циклу п’єс про нещасну долю Едіпа та його нащадків. Сам Софокл був заможною людиною й займав високі громадські посади – тобто брав активну участь у житті  Афін. Софокл жив за правління за правління Перикла, коли в Афінах утвердилася Афінська демократія – прогресивний період в історії Афін.

Якщо про це пишете - то чи є ознаки саме такої демократії в уривку? 

Отже, будучи патріотом свого полісу, Софокл у своїй трагедії намагається змалювати еталон державного правителя та суспільного життя.

Софокл високо цінує справедливість,  шляхетність  та доброту правителя, який здатен принести в жертву свої інтереси заради інтересів держави.

Чи пожертвував Едіп своїми інтересами і чи був готовий до цього (як це видно з уривку)?

 

Ідеальний правитель, на думку Софокла, ніколи не залишить на призволяще свій поліс заради того, щоб врятуватися самому. (тут може бути така риса, як відчуття себе одним цілим з суспільством - спільна міфологічна свідомість і т.п. - єдність)

Нещасні діти! Знаю, знаю добре я,

Чого вам треба. І виразно бачу, як

Біль терпите усі ви. Та ніхто із вас

Такого болю не терпів, як я терплю,

прокоментувати, чим саме викликаний біль?

 

Лише за себе кожен з вас печалиться, -

І ні за кого більше, а моя душа

За місто, і за себе, і за вас болить,

 

Не сплю я, і не треба вам будить мене.

Та знайте, сліз багато я гірких пролив,

Шляхів багато виходив я думкою

Що може символізувати СОН? (стан сну)?

 

За жанром цей твір – трагедія.

Даний твір належить до класичної трагедії Греції.

 ці два речення мають однаковий зміст, тому можна замінити його одним (другим ) - більш розширеним

Софокл, маючи гарних музичний хист, мав змогу писати музичний супровід до своїх трагедій. 

 

У даному творі простежуються аполлонійський та діонісійський світи.Аполлонійський проявляється у пророцтвах оракула, на які так хвилююче чекає Едіп.Діалоги персонажів демонструють аполлонівську ясність та виразність.

а як саме це підтверджує діалог з уривку??? 

Діонісійский першопочаток проявляється безпосередньо у переживаннях героя. Автор наголошує на вірі в богів, що саме вони є вершителями людської долі, тож людям слід поважати та притримуватися їх.

це видно з уривку? 

У трагедії «Цар Едіп» ми бачимо типовим кровний звʼязок між поколіннями(змішування саме рідної крові).

і який висновок?...

Раджу більше опиратися саме на зміст уривку, який аналізуєте. 

[Raisa Zakharchenko]

Понеділок, 3 грудня 2012 р. 20:23:56 UTC+2 користувач Вероніка Жишко 107 написав:

Говорячи про історико-культурний контекст,не можне не звернути увагу на світогляд самого автора,Софокла,адже він був справжнім патріотом,брав безпосередню участь у суспільно-політичного житті Афін та створенні нової культури. Софокл прагнув зобразити у своїх творах усю повноту тодішнього життя,з точністю зобразити дійсність тих часів. "Цар Едіп", на мою думку,відображує ті життєві ситуації,що можна було зустріти в Афінській державі.

Наприклад?

 

Едіп є прикладом того,яку роль відігравали боги у житті тогочасної людини : боги визначають долю людини,але безпосередньо в життя людей не втручаються (Гера ненавиділа рід Лабдака,тому начлала на нього багато нещасть,у тому числі й те,що Едіп повинен був стати подвійним злочинцем).

За цією фразою виходить, що Гера втрутилася в долю роду Лабдака, то Ви сама собі суперечите!

 

Вражений несправедливістю своєї долі,він не може змиритися з нею,хвилювання за свою державу також не полишають його:

Що саме такого в цій "долі", з чим Едіп не міг змиритися? Чи під час проголошення наступного монологу він вже знає про цю долю і не може змиритися, чи ще не знає? Яка подія примушує його хвилюватися "за свою державу"?

Нещасні діти! Знаю, знаю добре я,

Чого вам треба. І виразно бачу, як

60] Біль терпите усі ви. Та ніхто із вас

Такого болю не терпів, як я терплю,

Лише за себе кожен з вас печалиться, -

І ні за кого більше, а моя душа

За місто, і за себе, і за вас болить..

 

У трагедії ми можемо виділити діонісійське та апполонівське начала:

- апполонівське начало проявляється у віщуванні оракула,надії Едіпа на спасіння;

-діонісійське в свою чергу виявляється у стражданнях героя,муках та звинуваченнях самого себе: (в чому? занадто абстрактно, все ж таки)

[Raisa Zakharchenko]

Тим, хто ще готується до МКР.

Чітко усвідомте собі, до якого періоду які твори належать (Арістофан, Менандр - в кого давня, в кого нова комедія? Те ж саме Софокл, Есхіл, Евріпід стосовно трагедії...). Читайте про це в підручнику Пащенка та зверніть увагу на процес розвитку кожного жанру (в плані більшої /меншої психологічності і т.п.)

Уважно перегляньте лірику зі списку лектури - щоб уявляти ситуацію, в якій жив той чи інший поет, особливості його стилю, які ви потім будете знаходити в тому чи іншому вірші.