Доля нацистських злочинців...
yanuska.belo4ka
yanuska.belo4ka
Генріх Гімлер
Народився 7 жовтня 1900 р. в Мюнхені у сім'ї баварського вчителя, таємного радника по відомству освіти Гебхарда Гімлера.
Гімлер з дитинства мріяв про те, що стане полководцем переможної армії. Спочатку він хотів вступити на службу в військово-морський флот, але його не взяли через короткозорість. Тоді він вирішив служити в сухопутних військах
Наприкінці 1917 року Гімлер був зарахований у 11-й піхотний полк «Фон дер Танн». Після піврічної початкової підготовки в Регенсбурзi Гімлер проходив навчання в школі підпрапорщиків у Фрайзінгу (з 15 червня до 15 вересня), потім з 15 вересня до 1 жовтня — на кулеметних курсах в Байройтi, а через два місяці демобілізувався. Попри те, що Гімлер не зміг взяти участь у бойових діях, згодом він розповідав про свої «фронтовi подвиги».
Збирався стати професійним офіцером, але після закінчення військового училища на фронт не потрапив, бо на той час 1-а світова війна вже закінчилась. Гімлер вступив до одного з найчисельніших підрозділів «Корпусу добровольців». Потім вчився на сільськогосподарському факультеті Технічного інституту в Мюнхені, де зблизився з націоналістично настроєними ветеранами 1-ї світової війни. Під час «Пивного путчу» 1923 р. Гімлер був прапороносцем, ніс т. зв. «бойовий стяг рейху». В 1928 р. Гімлер одружився з дочкою прусського землевласника Маргарет Боден, яка була старшою за нього на сім років.
6 січня 1929 р. за розпорядженням Гітлера Гімлер став рейхсфюрером СС. Створюючи свій «чорний орден», Гімлер намагався зробити його продовжувачем середньовічних традицій лицарства і надати йому відповідні атрибути: срібні персні з зображенням черепа, почесні мечі, рунічну символіку і т. д. Ним був розроблений містичний ритуал вступу до СС, присвоєння чергових звань і навіть рекомендація членам СС одружуватись зі «зразковими дружинами». Згідно з інструкцією, вони повинні були мати нордичні риси обличчя, гарно знати історію, володіти іноземними мовами, вміти їздити верхи, плавати, керувати автомобілем, стріляти з пістолета. Крім того, вони зобов'язані були зразково вести домашнє господарство і вміти готувати. Після відповідного екзамену кандидатка у дружини члена СС отримувала диплом. Гімлер вважав, що керівні кадри НСДАП і СС повинні мати можливість покинути своїх дружин і обрати нових згідно зі згаданим еталоном.
Як Гітлер, так і Гімлер були однієї думки про те, що після війни слід ввести легалізоване двожонство для стимулювання народжуваності. Гімлер говорив: «Якщо та гарна кров, яка лежить в основі нашого народу, не буде примножуватися, то ми не зможемо встановити панування над світом… Народ, який має в середньому по чотири сини у сім'ї, може зважитись на війну, бо якщо двоє загинуть, то двоє продовжать свій рід. Керівники ж, які мають одного або двох синів, при прийнятті будь-якого рішення будуть вагатись. На це ми не можемо піти».
В 1933 р. Гімлер був призначений керівником поліції Мюнхена. За наказом Гітлера він створив перший концентраційний табір в Дахау. 20 квітня 1934 Герінг призначив Гімлера шефом прусського гестапо. 17 червня 1936 Гітлер підписав декрет, яким Гімлер призначався верховним керівником усіх служб німецької поліції. Під керівництвом Гімлера також створювались війська СС.
В 4 жовтня 1943 року у місті Познань Гімлер виголосив промову перед найвищими офіцерами СС, в якій, зокрема, звучали сентенції антислов'янського змісту та заклики до жорстокого ставлення щодо населення окупованих територій.
З 1943 р. Гімлер стає замість Фріка імперським міністром внутрішніх справ, а після провалу Липневої змови 1944 р. командувачем Резервної армії. Починаючи з літа 1943 р., з огляду на очевидну близьку поразку Німеччини, Гімлер через своїх довірених осіб почав здійснювати контакти з представниками західних спецслужб з метою укладення сепаратного миру. Гітлер, дізнавшись про це напередодні краху Третього рейху, усунув Гімлера з НСДАП як зрадника і позбавив його усіх чинів і зайнятих постів. Покинувши рейхсканцелярію, Гімлер рушив до датського кордону, де планував сховатись, загубившись у натовпі біженців.
Зранку 23 травня 1945 р. (за іншими даними — 21 травня) на мосту Бервеверде біля Люнебурга був затриманий англійською військовою поліцією і разом з іншими підозрюваними направлений у табір № 031. Після трьох днів допитів він зізнався, що справді є рейхсфюрером СС і вимагав зустрічі з фельдмаршалом Б. Монтгомері. Під час повторного обшуку покінчив життя самогубством, роздавивши сховану у нього в роті ампулу з ціанистим калієм. Тіло Гімлера кремовано, а попіл розвіяно в лісі поблизу Люнебурга.
lgentosh771
1948 - разом із трьома іншими есесівцями перетнув австрійско-італійський кордон в Альпах і дістався Генуї. Там місцеві нацисти здобули йому в консульстві Аргентини фальшивий паспорт на ім'я Рікардо Клемента.
1950 - прибув до Буенос-Айреса, влаштувався бухгалтером у філію заводу Mercedes-Benz.
1952 - повернувся до Німеччини, де вдруге взяв (під вигаданим іменем) шлюб зі своєю дружиною і разом із трьома їхніми синами вивіз її до Аргентини [1].
13 травня 1960 прямо на вулиці Буенос-Айреса він був схоплений групою ізраїльських агентів і таємно вивезений до Ізраїлю.
11 квітня 1961 - постав перед судом у Єрусалимі, який тривав понад півроку.
Розслідуванням діяльності Ейхмана займався спеціально створений відділ поліції - установа 006 в складі 8 офіцерів, що відмінно володіли німецькою мовою[2]. Після закінчення слідства юридичний радник уряду Гідеон Гаузнер підписав обвинувальний висновок, що складався з 15 пунктів[3]. Ейхман звинувачувався в злочинах проти єврейського народу, злочинах проти людства, приналежності до злочинних організацій (СС і СД, гестапо). Злочини проти єврейського народу включали в себе всі види переслідувань, в тому числі арешт мільйонів євреїв, концентрація їх у певних місцях, відправка в табори смерті, вбивства і конфіскація власності. В обвинувальному висновку йшлося не тільки про злочин проти єврейського народу, а й про злочини проти представників інших народів: висилка мільйонів поляків, арешт та відправлення до табору смерті десятків тисяч циган, відправка 100 дітей з чеського села Лідіце в гетто Лодзі і знищення їх як помсту за вбивство чеськими підпільниками Рейнхарда Гейдріха.
15 грудня 1961 йому зачитали смертний вирок.
Повішаний 1 червня 1962 у в'язниці міста Рамла. Це єдиний випадок страти в Ізраїлі за вироком суду.
Десятов Дмитро Леонідович
Natali
Natali
Пауль Йозеф Геббельс
Геббельс на трибуне.
Геббельс, Пауль Йозеф (Goebbels), (1897-1945), высокопоставленный лидер нацистской партии, главный пропагандист Третьего рейха, ближайший соратник и друг Гитлера. Геббельс родился 29 октября 1897 в Рейдте, Рейнланд. Его отец работал бухгалтером и был человеком очень набожным, он надеялся, что сын станет священником римско-католической церкви. Но Геббельс, мечтая о карьере писателя или журналиста, после окончания бюргершуле и гимназии в Рейдте, предпочел изучение гуманитарных наук. При финансовой поддержке "Общества Альберта Магнуса" он с 1917 по 1921 в университетах Фрейбурга, Бонна, Вюрцбурга, Кёльна, Мюнхена и Гейдельберга изучал философию, германистику, историю и литературу. В Гейдельбергском университете под руководством профессора Фридриха Гундольфа, историка литературы, еврея, Геббельс защитил в 1921 диссертацию, посвященную романтической драме, и приобрел ученую степень. Его собственные литературные опусы раз за разом отвергались редакторами либеральных издательств и газет.
Когда началась 1-я мировая война, Геббельс был признан негодным к армейской службе из-за хромоты (он от рождения был инвалидом), что больно ударило по его самолюбию, поскольку он считал позором для себя невозможность служить своей стране во время войны. Он всегда очень остро и болезненно воспринимал собственную физическую неполноценность, поскольку постоянно ощущал за своей спиной унизительные насмешки товарищей, называвших его за глаза "маленький мышиный доктор". Ущемленное самолюбие породило в нем глубоко укоренившуюся ненависть, усугубившуюся в будущем необходимостью выступать перед здоровой, голубоглазой "арийской" аудиторией.
После 1-й мировой войны, безуспешно попытав удачи на поприще поэзии и драматургии (его сентиментальную слезливую пьесу "Странник" ("Der Wanderer") отверг франкфуртский "Шаушпильхауз"), Геббельс нашел выход своей энергии в политике. В 1922 он вступил в НСДАП, примкнув первоначально к ее левому, социалистическому крылу, лидерами которого были в то время братья Штрассеры. В 1924, перебравшись в Рур, Геббельс попробовал себя в журналистике - в качестве редактора "Фёлькише фрейхейт" ("Народная свобода") в Эльберфельде, затем в штрассеровской "НС-Бриф". Этому периоду, окрашенному яростной полемикой между Штрассерами и Гитлером о степени социализма в национал-социалистическом движении, принадлежит знаменитое высказывание Геббельса: "Буржуа Адольф Гитлер должен быть исключен из Национал-социалистической партии!".
Гитлер и Геббельс.
Однако в 1926 его политические симпатии резко изменились в пользу Гитлера, которого он стал воспринимать "либо как Христа, либо как Св. Иоанна". "Адольф Гитлер, я люблю вас!" - записал он в своем дневнике. Одну из своих первых книг Геббельс посвятил Гитлеру - "с глубокой признательностью". Его восхваления в адрес фюрера были пылкими: "Еще до суда в Мюнхене вы предстали перед нами в облике вождя.То, что вы говорили там - величайшие откровения, не звучавшие в Германии со времен Бисмарка. Бог дал вам слова, чтобы назвать недуги Германии. Вы начали с самых низов, как всякий истинно великий вождь. И, как каждый вождь, вы становились все величественнее по мере того, как величественнее становились ваши задачи".
Такие слова не могли не привлечь благосклонное внимание Гитлера. В 1926 он назначил Геббельса гауляйтером НСДАП в Берлине-Бранденбурге. Именно в столице раскрылись ораторские способности Геббельса, что предопределило его дальнейшую судьбу как главного агитатора и пропагандиста нацистской партии, а позднее и всего рейха. С 1927 по 1935 он являлся главным редактором еженедельной газеты "Ангриф" - рупора философии национал-социализма. В 1928 Геббельса избрали депутатом рейхстага от нацистской партии. На многочисленных митингах и демонстрациях этот маленький человек с длинным носом, постоянно одетый в слишком длинную для него шинель, обладавший сильным и резким голосом, крывший сарказмом и оскорблениями берлинское городское правительство, евреев и коммунистов, сумел привлечь к себе широкое внимание. Он "обнаружил" в уголовнике Хорсте Весселе, нацисте, убитом в уличной драке, политического мученика и выдвинул скверные стихи Весселя в качестве официального партийного гимна. Гитлер был настолько поражен и восхищен деятельностью Геббельса в Берлине, что назначил его в 1929 Имперским руководителем пропаганды нацистской партии. Именно Геббельсу, как никому другому, принадлежат лавры за столь стремительное продвижение Гитлера к вершинам политической власти. В 1932 он организовывал и возглавлял избирательные кампании Гитлера по выдвижению на президентский пост, удвоив ему число голосов избирателей. Его пропаганда имела решающее значение накануне вступления Гитлера в должность канцлера. Умело переняв у американцев современные пропагандистские приемы и слегка изменив их под германскую действительность, Геббельс продемонстрировал поразительные способности психологического воздействия на аудиторию. Его "десять заповедей национал-социалиста", написанные еще на заре нацистского движения, стали прообразом идеологической программы партии:
Став канцлером, Гитлер 13 марта 1933 назначил Геббельса рейхсминистром народного просвещения и пропаганды, поручив ему использовать все средства для осуществления программы гляйхшалтунг. В этой деятельности Геббельс продемонстрировал, что для него не существует принципов или морали. Он подчинил все элементы жизни страны - прессу, кино, театр, радио, спорт - национал- социалистическим идеалам и стал по сути диктатором культурной жизни нации. Чтобы угодить Гитлеру, он предпринимал злобные и яростные атаки против евреев. В мае 1933 по инициативе Геббельса в нескольких немецких университетах было совершено публичное сожжение книг. В кострах горели произведения Томаса и Генриха Маннов, Бертольда Брехта, Франца Кафки, Ремарка, Фейхтвангера и многих других авторов, провозглашавших идеи свободы и гуманизма.Во время 2-й мировой войны перед Геббельсом была поставлена задача поддержания морального духа нации. Его пропагандистская машина была нацелена на то, чтобы вызвать недовольство Советской Россией и побудить немцев держаться до окончательной победы. Эта задача становилась все более и более трудной, когда ход войны переломился в пользу союзников. Геббельс энергично работал, чтобы поддержать боевой дух немцев, постоянно напоминая им об их участи в случае капитуляции. После провала Июльского заговора 1944 Гитлер назначил Геббельса главным уполномоченным по мобилизации на "тотальную войну" и поручил ему собрать все материальные и людские ресурсы, чтобы сражаться до последней капли крови. Но было уже слишком поздно: Германия находилась на краю гибели.
В апреле 1945, верный своему чувству мистической самонадеянности, Геббельс посоветовал Гитлеру остаться в Берлине в фюрербункере и, если потребуется, встретить там ослепительные мистические "Сумерки богов" (Gotterdammerung). Только таким способом, убеждал Геббельс, может сохраниться легенда о великом Гитлере. Фюрер, напуганный возможностью быть посаженным голым в цирковую клетку русскими, согласился. Один за другим новоиспеченные нацистские лидеры покидали своего вождя, но Геббельс остался. Когда 12 апреля 1945 скончался президент Франклин Рузвельт, Геббельс в состоянии эйфории, сравнил это событие с аналогичным в судьбе Фридриха Великого, закончившееся победой. Душевное состояние Гитлера на некоторое время воспрянуло. В политическом завещании Гитлер назначил Геббельса своим преемником на посту рейхсканцлера. Геббельс дополнил это собственным пропагандистским жестом. Сразу же после самоубийства Гитлера Геббельс и Борман предприняли последнюю попытку договориться с русскими. Когда стало ясно, что это невозможно, Геббельс решил покончить с собой. Магда Геббельс отравила шестерых своих детей и убила себя. Затем покончил с жизнью и Геббельс.
