Тигрюля!
Микола Середа
http://www.youtube.com/user/tymoshenkoua?hl=ru#p/u/0/aSha5hcVm98
Білій тигриці приписують чорний піар. І хто ж займається отаким
кизякокиданням:
Зграї собачі тікають від неї
Шакали ворожі від злості скавчать
Злобну про неї плетуть ахінею
Дні вибору прийдуть - тоді замовчать!
(співати під мотив "Вихрі ворожії віють над нами")
Дайош Юлю!
Rule White Tigress
White Tigress rule the waves
Never, oh never
Will Ukrainians be slaves!
--
Микола Середа
Maxopka
Та вона не тигриця а Кацапка Юлька Телеґіна, Зек Янукович також
а пасічник Ющенко то бувший КҐБ іста, а решта то Москальскі льокаї.
Україна буде вільною країною якщо позбудется того Кацапского барахла.
А до цего потрібен новий Роман Шухевич.
Евген (махорка)
Maxopka
> On Dec 27, 1:29 pm, Микола Середа <ger...@enter-net.com> wrote:
Нещодавно у Румунії відзначали 20-річчя антикомуністичної революції,
яку згодом назвали "путч". Подія і для нас важлива, бо багато схожого.
З виступів учасників тодішніх румунських змін - істориків,
спостерігачів - можна зробити висновок, що румунська комуністична
номенклатура, боячись відповідати перед народом, стративши Чаушеску і
віддавши на громадський суд його сім'ю, очолила повстання, тобто путч.
Перефарбувавшись у соціал-демократів, румунські комуністи продовжували
керувати країною. Правда, на сьогоднішній день у Румунії відбулися
зміни і вона є членом НАТО та Європейського Союзу.
А що сталося з нашою, українською, комуністичною номенклатурою? Якось,
народний депутат Володимир Стретович сказав, що "в Україні уже 20
років по колу, замінюючи один одного на різних посадах, керують одні і
ті самі чиновники".
Петро Симоненко та його соратники, називають політиків демократів
колишніми комуністами. Пригадується, як на початку 90-тих років
минулого століття перед дисидентами, які очолили українську націонал-
демократію, стояла дилема, як відібрати у комуністів владу -
еволюційно чи революційно - чи то поступовим наповненням українськими
патріотами існуючу владу, чи то перемогти на виборах більшістю
голосів.
Поки націонал-патріоти дискутували, комуністична номенклатура
розколювала правоцентристські, націонал-демократичні партії НРУ, УРП
та інші, і зміцнювала свою владу.
В результаті протистояння між українськими патріотами-демократами та
комуністичною номенклатурою стався такий собі компроміс - вам,
патріотам, синьо-жовтий прапор, герб тризуб, гімн "Ще не вмерла
Україна", а нам, номенклатурникам, - влада.
По Україні ходить така легенда, що буцімто тоді ж на початку
дев'яностих, тодішні керівники держави зібралися у вузькому колі щоб
обговорити і прийняти рішення - а якою ж має бути Україна. Чи то
соціалістичною, чи капіталістичною, економіка має бути планова чи
ринкова і таке інше.
Вирішили, що має бути капіталістична, бо соціалістичне уже було не в
моді, а капіталістичний Захід був ситий. Економіка, звісно, ринкова, а
якщо ринкова, то виникало запитання: а звідки взяти гроші?
Було два шляхи: залучення іноземних інвестицій, так як це зробили
країни Прибалтики. Або накопичення власного капіталу. Зрозуміло, що
другий варіант для нашої безбожної комуністичної номенклатури виявився
більш прийнятним, бо це ж вони можуть стати тепер капіталістами.
Але, щоб стати капіталістом, треба десь узяти перший мільйон. За
словами одного із американських мільярдерів, перший мільйон завжди
крадений. А де в Україні можна вкрасти? Та, мабуть, із державного
бюджету. А хто міг вкрасти? Напевно ті, що були при владі. А при владі
була комуністична номенклатура. Коло замкнулося.
А ще і в самій, на той час, громадсько-політичній організації Народний
Рух України за перебудову, крім українських патріотів, дисидентів,
було багато комуністів-патріотів.
Останніх ділю на дві категорії: ті, які щиро перейнялися
державотворчою ідеєю, живуть чесно і не претендують на особливі ролі,
правда, багато з них стали хорошими сучасними менеджерами, як
політичними, так і в підприємництві.
Інші ті, що, як правило, у вишиванках стають під синьо жовтий прапор,
тримають руку на серці і співають, або роблять вигляд що співають "Ще
не вмерла ...", але, в душі, внутрішньо залишилися вірними
комуністами.
Це видно по їхніх статках, та очолюваних колись сильних, а нині
опущених ними партіях. Партії стали для них способом торгівлі для
власної кишені. Їхнє ставлення до простих людей залишилося суто
комуністичним.
На мітингах, виступах, поважних зібраннях "рвуть сорочку", "б'ють себе
в груди", що дбають про народ, а на справді діляться з ним за
принципом Попандополи - "це тобі, а це мені, а це знову мені, і ще раз
мені ...". Мають простих людей за ніщо.
Як же ж розрізнити простому громадянину, виборцю, де справжній
патріот, а де комуністичний номенклатурник, який перефарбується у будь-
який колір, але зубами триматиметься за владу.
Напевно, видумувати велосипед не варто - варто провести люстрацію.
Офіційно провести люстрацію не вдасться, бо номенклатура в Україні
скоріше замордує власний народ, пустить його по світу, але влади не
віддасть, бо влада стала їхнім бізнесом і жирним життям. І тут мають
бути свої підходи.
На початку 20 століття в Галичині створювалося багато громадських
організацій, в тому числі, ОУН. Молоді активісти ходили по селах і
говорили, що австрійська чи польська держава це добре, але своя
українська набагато краще. Мовляв, "у своїй хаті, своя правда і
воля...", "у своїй хаті жити по своєму, не коритися нікому...".
І така позиція свідомих українців призвела до того, що під час другої
світової війни, коли дві надпотужні держави її розв'язали, українці
створили свою народну армію УПА, (армія прерогатива держави, а УПА
створив народ), яка захищала людей спочатку від нацистів, а потім від
комуністів.
У наш час, поки що не потрібно створювати народних армій, і навряд чи
це дасть позитивний результат, адже СССР розлетілася не в результаті
воєнних дій. А те що робилося на початку 20 століття в Галичині
сьогодні ми називаємо розвитком громадянського суспільства.
Саме громадянське суспільство може провести люстрацію. Правда у нас
залишився лише шлях еволюції, бо революція уже була (помаранчева), в
результаті якої маємо демократичного президента Ющенка, завдяки йому
свободу слова і ... все, партномеклатура залишилася, те про що говорив
Стретович.
Невдовзі будуть президентські вибори, варто прийти і обов'язково
проголосувати, щоб моїм бюлетенем ніхто не махлював. Беручи бюлетень,
перед тим обов'язково добре подумати за кого проголосувати, хоча б у
загальних рисах, не піддаватись емоціям, прислухатись до інтуїції -
номенклатурник чи ні, крав чи не крав.
Олігарх (і їхні прислужники), чи порядна людина. Що він пропонує:
євроатлантичну інтеграцію, назад в Росію, чи не те, не інше.
Держава для нього цінність, чи спосіб заробляння грошей і таке інше.
Влітку мають відбутися вибори до органів місцевого самоврядування, те
саме - обов'язково прийти проголосувати, обов'язково перед тим добре
подумати... і так далі. Потім мають бути вибори до Верховної Ради, і
знову те саме.
Провести в Україні люстрацію можна тільки через вибори і роз'яснення,
яке мають взяти на себе громадянське суспільство, громадські
організації, люди, які на даний час більш поінформовані, більш
патріотичні, більш віддані справі зміни країну на сучасну, модерну і
успішну.
Ті мільйони людей, які поїхали за кордон шукати щастя чи заробити
копійку з думкою що за той час, коли вони там будуть, в Україні усе
зміниться і вони приїдуть на все готове, помиляються.
Не зміниться, точніше зміниться, але треба буде дуже довго чекати,
можна і не дочекатися. Краще приїхати додому в Україну і витіснити з
влади комуністичну номенклатуру. Взяти участь у виборах, допомогти
стати на ноги середньому класу, почати свій бізнес, допомогти здолати
корупцію і так далі.
При потребі вийти на Майдан і домогтися свого. Це набагато краще аніж
заробляти за кордоном, висилати гроші родичам в Україну, бо ж частина
тих грошей потрапляє через хитрі маніпуляції до рук комуністичної
номенклатури...
Давайте будемо оптимістами - візьмемо найкраще із нашого ж
українського досвіду, допоможемо один одому розібратися хто є хто в
українській політиці, хто заслуговує на те, щоб йому доручити владу.
Змінимо ситуацію. Самі проведемо люстрацію в Україні.
Юрій Сидоренко, менеджер по роботі з діаспорою УВКР, для УП