*[Enwl-inf] результаты запрета весеней охоты на Украине
1 view
Skip to first unread message
ENWLine
Mar 17, 2013, 9:45:29 AM3/17/13
to "ENWL-uni"
Про весняне полювання
В. Аверін
(Опубликовано: В.Г. Аверін, 1927, Мисливство, Харків, Рад. селянин, стр.
111-116)
Для нас українців,питання про заборону весняного полювання вже вирішилося і
не тільки вирішилося звичайним наказом органів влади, а самі мисливці
насамперед його вирішили.
І порушили вони саме це питання ще багато років тому і вирішили самі.
Звичайно, не зразу його вирішалося. Багато округ ухвалило цю заборону на
рік або й на два раніше (від 1923 р.—БілоЦерк. окр., від 1924 р.—Бердич.,
від 1925 -Тульчин, та АМСРР), ніж заведено загально українську заборону, бо
добре розуміли і в-очевидьки пересвідчилися, що колишні скарбовища дичини
дедалі переводяться й щезають і вгіддя опинилися під загрозою стати мертвою
пустелею.
Найдовше загальмувалось вирішення цього питання в цілому обсязі через те, що
багатьом не ясна була заборона полювати в нас перелітну дичину,—валюшнів,
гусей та лебедів: „Чого ж нам, мовляв, піклуватися за дичину, що в нас
тільки перелітає, коли там, де саме вона гніздиться, її немилосердно
винищують" - говорить чимало тих, що мають себе за скривджених на користь
інших. Так само міркували про нас і кримські мисливці, що в них дичина не
тільки пролітає, а й зимує... і теж заборонили полювати у себе. Заборонили
тепер це полювання і на Білорусі і навіть у далекій від нас Грузії.
Раз-у-раз ставиться це питання на з'їздах, зібраннях, на сторінках журналів
і в Російській Радянській Республіці, і не можуть жодні „наукові" доводи
заспокоїти звичайного, зрозумілого кожному розважливому господареві,
почуття, що весняне полювання — це-ж є злочинство; а саме: навесні
винищується птицю, що здолала негоду, бурі й усякі небезпеки осіннього
перельоту, тяжкі часом умови зимівлі і, напослідок, найнебезпечніший
шлях — весняний переліт до рідного краю. Отже, птахів найдужчих,
найвитриваліших, що спромоглися подолати знегоди й можуть дати здоровий та
дужий наплід, цеб-то найкращих плідників, що їх кожен господар дбайливо
береже,— безжалісно винищується.
Ріжні заспокоювання, такі як-от, мовляв, серед валюшнів гинуть тільки
самчики, що гусей такого багато пролітає, а мало добувається,— все це тільки
заспокоювання свого власного сумління людини свідомої того, що вона робить
погано, але хоче себе виправдати.
Тільки недавно на сторінках, власне, українського журналу,— „Украинского
Охотничьего Вестника", 1924 року— видатні вчені викрили по суті вигадки,
неправдиву думку, що накидалося її науці, ніби качури на весні руйнують
гнізда і розбивають качачі яйця. А цьому-ж вірили та де-не-де й нині ймуть
цьому віри і цією неправдою крилися злочинства на протязі десятків років—
винищування (а не полювання) безневинної птиці.
Тепер у нас, коли хто хоче боронити весняне полювання, то ставить
найулюбленіші, „заспокійливі доводи", що хоча-б у того ж валюша (а так само
в глушця й тетерука) один, самчик може запліднити кількох самичок і
що справжньої паристої сім'ї в них нема. При цім нікому й на думку
не спаде вирішити звичайнісіньке питання: скільки є нормально в природі
самців і самиць, чому на думку мисливців самців є більш, ніж треба, хто їх
лічив і пересвідчився, що їх є більше, ніж треба, які є підстави убивати
остільки й остільки, хто лічить, скільки вбивають і, напослідок, хто довів,
що од весняного полювання не тільки нема шкоди розплодові цієї дичини, а й
може деякі самиці не лишилися не спаровані або не знесли яєць менше того,
скільки має бути.
Хто, нарешті, твердитиме, що навесні разом з самчиками, не вбивають і
самиць — валюшів.
Ніхто всього цього довести не може, і навіть деякі вчені, що своїм
авторитетом прикривають видиме порушення інтересів мисливського
господарства, і ті не можуть певно й просто сказати: так чи ні, а
говорять—„цей вид полювання (на тязі) проти інших не дуже шкідливий". Як це
можна розуміти, шкідливий чи не шкідливий? Якщо шкідливий, то треба цю
шкоду припинити, а якщо нешкідливий, слід далі робити. Не можна-ж і туди й
сюди, або ні туди ні сюди. Не можна не бути непохитним там, де річ іде про
життя й смерть тисяч птахів, про долю тієї самої дичини, що ми як дбайливі
господарі, самі ж повинні охороняти, ми, мисливці, що й самі про себе
завжди говоримо й про нас говорять, що ми любимо природу, знаємо природу й
краще од інших уміємо її охороняти. З великою втіхою пригадую слова одного
вченого, що допускає весняне полювання:
„Весняне ж полювання навіть у згоді з правилами (насправді це буває в нас
не часто), у всякім разі є тільки лихо, що його мусимо терпіти, чекаючи,
коли значна частина мисливців перейметься свідомістю потреби на, власну
користь назавжди покінчити з цими пережитками тих часів, коли дичини було в
сто разів більше, а мисливців у десять разів менш, ніж тепер".
До цієї розумної думки додати нема чого, хіба тільки — короткий висновок, що
весняне полювання та несвідомість мисливця — це є рідні сестри.
Напослідок я зазначу декілька цікавих наслідків заборони весняного
полювання в 1926 р. на Україні на підставі відомостей анкети, проведеної
НКЗС УСРР.
1. Крім постанови НКЗС про заборону весняного полювання, в окремих округах
(19 з 42 на Україні) Окрвиконкоми (В деяких округах постанови ухвалено, та з
ріжних причин вони або зовсім не були оголошені або оголосити їх не
встигли—Кам'янець-Подільськ, Ізюм. Від 6 округ відомостей нема) видали
місцеві постанови почасти за почином Окрземвідділів (6), почасти —
Окрвідділів ВУСМР (9) (Почасти спільно).
2. У деяких округах були розіслані спеціальні обіжники від Окрвиконкомів по
районах (Гумань), по лінії міліції (Сталіне).
3. Дуже рідко траплялося, що ці постанови не виконувалося (10 випадків, у
6 округах з 33); справи про це здебільше передавалося до Нарсуду.
4. По лінії мисливських організацій організовано доволі енергійну
культурно-освітню роботу: влаштовано доповідь на спеціальних зібраннях у
районових та округових містах, по багатьох місцях влаштовувалося на
зібраннях мисливців у школах, клубах—лекції, розмови; розліплювано плакати
та відозви до селянства, мисливців та вчителів; округові робітники виїздили
до районів, районові — на села з доповідями; закликано до участи в кампанії
краєзнавчі організації, інспекторів Наросвіти; в місцевих газетах вміщувано
відозви та статті.
В Гуманській та Кам'янецькій округах проведено кампанію охорони гніздовищ,
у Полтаві — спеціально, щоб не викошували очеретів, в Ізюмі — в справі
організації дитячих комітетів охорони птаства та гнізд.
5. На запитання про те, як ставляться мисливські маси де заборони
весняного полювання, маємо цікаві відповіді:
— Не всі усвідомили шкідливість, але скорилися (Шепетівка);
— ходили на тягу та на болота милуватися природою (без рушниць)
(Житомир);
—ставляться свідомо й дисципліновано (Коростень);
—селяне ставляться незичливо (Київ);
—з задоволенням (Проскурів);
— співчутливо та енергійно доглядають, щоб виконувалося (Винниця);
— ставляться свідомо; заборонити полювати цього ще мало, треба
охороняти гніздовини (Кам'янець на Поділлі);
— байдуже: „заборонили, мовляв, то хай так і буде" (Черкаси);
— на 95% співчутливо (Прилуки);
— дуже співчутливо (Ромни);
— поставилися з задоволенням; і ті, що були оборонцями після лекції одійшли
(Суми);
— з певною увагою (Бердичів);
— головна маса вітала (Харків);
— незначний процент городян — проти; решта цілком згодна і співчуває
(Лубні);
— селяни щиро вітають; спочатку були незадоволені городяни (Полтава);
— співчутливо; де-хто незадоволений забороною на валюшів (Ізюм);
— ставляться свідомо, без заяв і виступів проти (АМСРР);
— більшість — співчутливо, були-ж і протести (Зінов'євське);
— ставляться прихильно (Павлоград);
—пасивно скорилися; частенько протести; Єнакієвці просили дозволити,
співчувала меншість, селяни менше шкодували, що заборонено (Артемівське);
— дуже вдоволені (Куп'янськ);
—гляділи один за одним (Старобільське);
— „з пошаною" (Сталіно);
— селяни дуже вітали, одноголосно вимагаючи, щоб заборону виконувалось;
городяни—„дайош охоту" (Запоріжжя);
— свідомо ставляться (Миколаїв);
— спочатку негативно, а переконавшися, що дичини напевне
збільшиться —згодилися;
— скорилися (Херсон);
— небагато є незадоволених, а переконавшися, що це корисне — заспокоїлись
(Мелітопіль);
— мисливці Ямпільського та Буденівського районів прохали окрвиконком
дозволити полювати за гусями, що шкодили озимині (Маріупіль).
Загальне вражіння від цих відповідей таке, що там, де була хоч яка робота,
позитивне ставлення зразу-ж виявилося. Знаменна річ, що здебільшого
селянство проти полювання, городяни ж — за, а загалом мисливські маси
ставляться до заборон безперечно співчутливо.
6. На запитання про загальний вплив заборони на стан дичини відповіді
давалося здебільшого позитивні. Зазначено, що вельми багато птиці надовго
зупиняється на відпочинку підчас перельоту. Збільшилося (від 25% до 100%)
гніздовищ, і по тих місцях, де раніш або давно вже не було дичини („цілі
роки"), вона з'явилася там, де на неї і сподіватися не можна було і більше
проти звичайного разів у вісім (Кам'янець на Поділлі). Врожай дичини—чудовий
перед початком полювання (Павлоград). Селяни знаходили гнізда часто-густо в
огородах і дивувалися з того (Запоріжжя). На відкритті полювання у
Перещепинських болотах здобуто понад тисячу качок (Полтава).
Є й не такі відповіді: „Перше вражіння не виразне, треба довше вивчати
"(Черкаси); „Коли почалося полювання, то виявилося, що воно незгірше проти
минулих років" (Зінов'євське).
Негативних вражінь нема.
Помічають, що побільшало гніздовий валюша в Сумській окрузі: „в Микол. та
Захар. лісах у червні тяги незгірші од весняних". Полтава—„тяги на
передмістях самої Полтави; гніздували в заповіднику „Парасоцьке" непомітно,
щоб збільшилося". На гніздовищі більше, ніж звичайно помічено в округах —
Могил., Харк., Катерин., Артемів, Куп'янській.
8. Залишились на гніздовищі гуси (сірі) в округах— Шепет., Винниц., Бердич.,
Білоцерк., Гуман., Прилуц., Сумськ. (вперше), Полтав., Ізюмськ., Павлоград.,
Куп'янськ., Миколаїв, Одеськ., Херсон., Мелітолільській, при чому в деяких
округах більше проти колишнього.
9. Що качок побільшало на гніздовищах, повідомляють майже звідусіль;
теж повідомляють, що вони за гніздилися в місця, де їх давно вже не було,
Побільшало шилохвостів (Полтава, Павлоград, Артемівське, Лубні,
Запоріжжя), з'явились на гніздовинах раніш не помічувані свищі (Біла
Церква, Запоріжжя), побільшило нерезня (Полтава, Ізюм). Зазначають навіть
випадки гніздування малого креха (сумнівна річ В. А.) (Харків, Запоріжжя).
10. Гніздування лебедів спостережно в Черкаській окрузі (4 штук),
Одеський (в Дніпрових гірлах дві парі), в Мелітопільській („лишилося на
гніздовищах мало").
Такі перші наслідки заборони полювати навесні в перший рік заборони.
Тяжко тільки почати!
From: "kekz-office" <kekz-...@ukr.net>
Sent: Sunday, March 17, 2013 1:40 PM
Subject: результаты запрета весеней охоты на Украине
------------- * ENWL * ------------
Ecological North West Line * St. Petersburg, Russia
Independent Environmental Net Service: http://www.bellona.ru/enwl/
Russian: ENWL(discussions), ENWL-inf(FSU information), ENWL-misc(any topics)
English: ENWL-eng (world information)
en...@lew.spb.org, enwl...@lew.spb.org, en...@lew.spb.org, en...@lew.spb.org
Subscription, Moderator: vf...@lew.spb.org or en...@enw.net.ru
Archive: http://enwl.bellona.ru/pipermail/
and http://groups.google.com/group/enwl/
SEE ALSO: http://www.bellona.org (English)and http://www.bellona.ru
(Russian)
RSS: http://groups.google.ru/group/enwl/feeds?hl=ru
(C) Please refer to exclusive articles of ENWL
-------------------------------------
ONLY if your address is subscribed:
Enwl-inf mailing list
Enwl...@enwl.bellona.ru
http://enwl.bellona.ru/cgi-bin/mailman/listinfo/enwl-inf
В. Аверін
(Опубликовано: В.Г. Аверін, 1927, Мисливство, Харків, Рад. селянин, стр.
111-116)
Для нас українців,питання про заборону весняного полювання вже вирішилося і
не тільки вирішилося звичайним наказом органів влади, а самі мисливці
насамперед його вирішили.
І порушили вони саме це питання ще багато років тому і вирішили самі.
Звичайно, не зразу його вирішалося. Багато округ ухвалило цю заборону на
рік або й на два раніше (від 1923 р.—БілоЦерк. окр., від 1924 р.—Бердич.,
від 1925 -Тульчин, та АМСРР), ніж заведено загально українську заборону, бо
добре розуміли і в-очевидьки пересвідчилися, що колишні скарбовища дичини
дедалі переводяться й щезають і вгіддя опинилися під загрозою стати мертвою
пустелею.
Найдовше загальмувалось вирішення цього питання в цілому обсязі через те, що
багатьом не ясна була заборона полювати в нас перелітну дичину,—валюшнів,
гусей та лебедів: „Чого ж нам, мовляв, піклуватися за дичину, що в нас
тільки перелітає, коли там, де саме вона гніздиться, її немилосердно
винищують" - говорить чимало тих, що мають себе за скривджених на користь
інших. Так само міркували про нас і кримські мисливці, що в них дичина не
тільки пролітає, а й зимує... і теж заборонили полювати у себе. Заборонили
тепер це полювання і на Білорусі і навіть у далекій від нас Грузії.
Раз-у-раз ставиться це питання на з'їздах, зібраннях, на сторінках журналів
і в Російській Радянській Республіці, і не можуть жодні „наукові" доводи
заспокоїти звичайного, зрозумілого кожному розважливому господареві,
почуття, що весняне полювання — це-ж є злочинство; а саме: навесні
винищується птицю, що здолала негоду, бурі й усякі небезпеки осіннього
перельоту, тяжкі часом умови зимівлі і, напослідок, найнебезпечніший
шлях — весняний переліт до рідного краю. Отже, птахів найдужчих,
найвитриваліших, що спромоглися подолати знегоди й можуть дати здоровий та
дужий наплід, цеб-то найкращих плідників, що їх кожен господар дбайливо
береже,— безжалісно винищується.
Ріжні заспокоювання, такі як-от, мовляв, серед валюшнів гинуть тільки
самчики, що гусей такого багато пролітає, а мало добувається,— все це тільки
заспокоювання свого власного сумління людини свідомої того, що вона робить
погано, але хоче себе виправдати.
Тільки недавно на сторінках, власне, українського журналу,— „Украинского
Охотничьего Вестника", 1924 року— видатні вчені викрили по суті вигадки,
неправдиву думку, що накидалося її науці, ніби качури на весні руйнують
гнізда і розбивають качачі яйця. А цьому-ж вірили та де-не-де й нині ймуть
цьому віри і цією неправдою крилися злочинства на протязі десятків років—
винищування (а не полювання) безневинної птиці.
Тепер у нас, коли хто хоче боронити весняне полювання, то ставить
найулюбленіші, „заспокійливі доводи", що хоча-б у того ж валюша (а так само
в глушця й тетерука) один, самчик може запліднити кількох самичок і
що справжньої паристої сім'ї в них нема. При цім нікому й на думку
не спаде вирішити звичайнісіньке питання: скільки є нормально в природі
самців і самиць, чому на думку мисливців самців є більш, ніж треба, хто їх
лічив і пересвідчився, що їх є більше, ніж треба, які є підстави убивати
остільки й остільки, хто лічить, скільки вбивають і, напослідок, хто довів,
що од весняного полювання не тільки нема шкоди розплодові цієї дичини, а й
може деякі самиці не лишилися не спаровані або не знесли яєць менше того,
скільки має бути.
Хто, нарешті, твердитиме, що навесні разом з самчиками, не вбивають і
самиць — валюшів.
Ніхто всього цього довести не може, і навіть деякі вчені, що своїм
авторитетом прикривають видиме порушення інтересів мисливського
господарства, і ті не можуть певно й просто сказати: так чи ні, а
говорять—„цей вид полювання (на тязі) проти інших не дуже шкідливий". Як це
можна розуміти, шкідливий чи не шкідливий? Якщо шкідливий, то треба цю
шкоду припинити, а якщо нешкідливий, слід далі робити. Не можна-ж і туди й
сюди, або ні туди ні сюди. Не можна не бути непохитним там, де річ іде про
життя й смерть тисяч птахів, про долю тієї самої дичини, що ми як дбайливі
господарі, самі ж повинні охороняти, ми, мисливці, що й самі про себе
завжди говоримо й про нас говорять, що ми любимо природу, знаємо природу й
краще од інших уміємо її охороняти. З великою втіхою пригадую слова одного
вченого, що допускає весняне полювання:
„Весняне ж полювання навіть у згоді з правилами (насправді це буває в нас
не часто), у всякім разі є тільки лихо, що його мусимо терпіти, чекаючи,
коли значна частина мисливців перейметься свідомістю потреби на, власну
користь назавжди покінчити з цими пережитками тих часів, коли дичини було в
сто разів більше, а мисливців у десять разів менш, ніж тепер".
До цієї розумної думки додати нема чого, хіба тільки — короткий висновок, що
весняне полювання та несвідомість мисливця — це є рідні сестри.
Напослідок я зазначу декілька цікавих наслідків заборони весняного
полювання в 1926 р. на Україні на підставі відомостей анкети, проведеної
НКЗС УСРР.
1. Крім постанови НКЗС про заборону весняного полювання, в окремих округах
(19 з 42 на Україні) Окрвиконкоми (В деяких округах постанови ухвалено, та з
ріжних причин вони або зовсім не були оголошені або оголосити їх не
встигли—Кам'янець-Подільськ, Ізюм. Від 6 округ відомостей нема) видали
місцеві постанови почасти за почином Окрземвідділів (6), почасти —
Окрвідділів ВУСМР (9) (Почасти спільно).
2. У деяких округах були розіслані спеціальні обіжники від Окрвиконкомів по
районах (Гумань), по лінії міліції (Сталіне).
3. Дуже рідко траплялося, що ці постанови не виконувалося (10 випадків, у
6 округах з 33); справи про це здебільше передавалося до Нарсуду.
4. По лінії мисливських організацій організовано доволі енергійну
культурно-освітню роботу: влаштовано доповідь на спеціальних зібраннях у
районових та округових містах, по багатьох місцях влаштовувалося на
зібраннях мисливців у школах, клубах—лекції, розмови; розліплювано плакати
та відозви до селянства, мисливців та вчителів; округові робітники виїздили
до районів, районові — на села з доповідями; закликано до участи в кампанії
краєзнавчі організації, інспекторів Наросвіти; в місцевих газетах вміщувано
відозви та статті.
В Гуманській та Кам'янецькій округах проведено кампанію охорони гніздовищ,
у Полтаві — спеціально, щоб не викошували очеретів, в Ізюмі — в справі
організації дитячих комітетів охорони птаства та гнізд.
5. На запитання про те, як ставляться мисливські маси де заборони
весняного полювання, маємо цікаві відповіді:
— Не всі усвідомили шкідливість, але скорилися (Шепетівка);
— ходили на тягу та на болота милуватися природою (без рушниць)
(Житомир);
—ставляться свідомо й дисципліновано (Коростень);
—селяне ставляться незичливо (Київ);
—з задоволенням (Проскурів);
— співчутливо та енергійно доглядають, щоб виконувалося (Винниця);
— ставляться свідомо; заборонити полювати цього ще мало, треба
охороняти гніздовини (Кам'янець на Поділлі);
— байдуже: „заборонили, мовляв, то хай так і буде" (Черкаси);
— на 95% співчутливо (Прилуки);
— дуже співчутливо (Ромни);
— поставилися з задоволенням; і ті, що були оборонцями після лекції одійшли
(Суми);
— з певною увагою (Бердичів);
— головна маса вітала (Харків);
— незначний процент городян — проти; решта цілком згодна і співчуває
(Лубні);
— селяни щиро вітають; спочатку були незадоволені городяни (Полтава);
— співчутливо; де-хто незадоволений забороною на валюшів (Ізюм);
— ставляться свідомо, без заяв і виступів проти (АМСРР);
— більшість — співчутливо, були-ж і протести (Зінов'євське);
— ставляться прихильно (Павлоград);
—пасивно скорилися; частенько протести; Єнакієвці просили дозволити,
співчувала меншість, селяни менше шкодували, що заборонено (Артемівське);
— дуже вдоволені (Куп'янськ);
—гляділи один за одним (Старобільське);
— „з пошаною" (Сталіно);
— селяни дуже вітали, одноголосно вимагаючи, щоб заборону виконувалось;
городяни—„дайош охоту" (Запоріжжя);
— свідомо ставляться (Миколаїв);
— спочатку негативно, а переконавшися, що дичини напевне
збільшиться —згодилися;
— скорилися (Херсон);
— небагато є незадоволених, а переконавшися, що це корисне — заспокоїлись
(Мелітопіль);
— мисливці Ямпільського та Буденівського районів прохали окрвиконком
дозволити полювати за гусями, що шкодили озимині (Маріупіль).
Загальне вражіння від цих відповідей таке, що там, де була хоч яка робота,
позитивне ставлення зразу-ж виявилося. Знаменна річ, що здебільшого
селянство проти полювання, городяни ж — за, а загалом мисливські маси
ставляться до заборон безперечно співчутливо.
6. На запитання про загальний вплив заборони на стан дичини відповіді
давалося здебільшого позитивні. Зазначено, що вельми багато птиці надовго
зупиняється на відпочинку підчас перельоту. Збільшилося (від 25% до 100%)
гніздовищ, і по тих місцях, де раніш або давно вже не було дичини („цілі
роки"), вона з'явилася там, де на неї і сподіватися не можна було і більше
проти звичайного разів у вісім (Кам'янець на Поділлі). Врожай дичини—чудовий
перед початком полювання (Павлоград). Селяни знаходили гнізда часто-густо в
огородах і дивувалися з того (Запоріжжя). На відкритті полювання у
Перещепинських болотах здобуто понад тисячу качок (Полтава).
Є й не такі відповіді: „Перше вражіння не виразне, треба довше вивчати
"(Черкаси); „Коли почалося полювання, то виявилося, що воно незгірше проти
минулих років" (Зінов'євське).
Негативних вражінь нема.
Помічають, що побільшало гніздовий валюша в Сумській окрузі: „в Микол. та
Захар. лісах у червні тяги незгірші од весняних". Полтава—„тяги на
передмістях самої Полтави; гніздували в заповіднику „Парасоцьке" непомітно,
щоб збільшилося". На гніздовищі більше, ніж звичайно помічено в округах —
Могил., Харк., Катерин., Артемів, Куп'янській.
8. Залишились на гніздовищі гуси (сірі) в округах— Шепет., Винниц., Бердич.,
Білоцерк., Гуман., Прилуц., Сумськ. (вперше), Полтав., Ізюмськ., Павлоград.,
Куп'янськ., Миколаїв, Одеськ., Херсон., Мелітолільській, при чому в деяких
округах більше проти колишнього.
9. Що качок побільшало на гніздовищах, повідомляють майже звідусіль;
теж повідомляють, що вони за гніздилися в місця, де їх давно вже не було,
Побільшало шилохвостів (Полтава, Павлоград, Артемівське, Лубні,
Запоріжжя), з'явились на гніздовинах раніш не помічувані свищі (Біла
Церква, Запоріжжя), побільшило нерезня (Полтава, Ізюм). Зазначають навіть
випадки гніздування малого креха (сумнівна річ В. А.) (Харків, Запоріжжя).
10. Гніздування лебедів спостережно в Черкаській окрузі (4 штук),
Одеський (в Дніпрових гірлах дві парі), в Мелітопільській („лишилося на
гніздовищах мало").
Такі перші наслідки заборони полювати навесні в перший рік заборони.
Тяжко тільки почати!
From: "kekz-office" <kekz-...@ukr.net>
Sent: Sunday, March 17, 2013 1:40 PM
Subject: результаты запрета весеней охоты на Украине
------------- * ENWL * ------------
Ecological North West Line * St. Petersburg, Russia
Independent Environmental Net Service: http://www.bellona.ru/enwl/
Russian: ENWL(discussions), ENWL-inf(FSU information), ENWL-misc(any topics)
English: ENWL-eng (world information)
en...@lew.spb.org, enwl...@lew.spb.org, en...@lew.spb.org, en...@lew.spb.org
Subscription, Moderator: vf...@lew.spb.org or en...@enw.net.ru
Archive: http://enwl.bellona.ru/pipermail/
and http://groups.google.com/group/enwl/
SEE ALSO: http://www.bellona.org (English)and http://www.bellona.ru
(Russian)
RSS: http://groups.google.ru/group/enwl/feeds?hl=ru
(C) Please refer to exclusive articles of ENWL
-------------------------------------
ONLY if your address is subscribed:
Enwl-inf mailing list
Enwl...@enwl.bellona.ru
http://enwl.bellona.ru/cgi-bin/mailman/listinfo/enwl-inf
Reply all
Reply to author
Forward
0 new messages