На жаль, казахський Інтернет працює краще на прийом ніж на передачу
інформації.
Дізнатися про останні події в Україні, прочитати лиати мені вдалося, а
от відправлені мною листи свого адресата так і не знайшли.
Після двох тисяч кілометрів казахських доріг я на якийсь час хотів
зупинитись в Караганді, щоб трошки перепочити перед 200 км, що
залишались до столиці Астани. Обставини склалися так, що я провів в тому
місті 3,5 доби. Колись прочитана в Інтернеті стаття про існування в
Караганді греко-католицької громади надихнула мене на пошуки земляків.
Місцеві одразу мені пояснили як дістатись до місця де раніше була
українська церква. Вони помилились лише в одному, церква не тільки була
там раніше - вона є там і зараз. Поряд зі старою дерев’яною - височить
щойно збудована нова, чиї золотисті куполи красуються на всю околицю.
....
Прочитавши Афішку (розсилка культурних новин Києва), дізнався про День
без автомобіля і настільки тим перейнявся, що вирішив добиратись далі
знов автостопом. За 5 діб мені пощастило добратись на Україну і зараз я
пишу цього листа в одному з Київських Інтернет-клубів і час мій
закінчується...
Я майже вдома!
Л.

P.S. для тих хто ще не грався в Хамське Яєчко пропоную побавитися
http://www.politikan.com.ua/web/ya3/index.htm