Ось веселе сонечко пригріло землю, і навіяло такий дивний настрій. Уже
побігли струмочки і в повітрі з'явилися ті мотиви пробудження від
Зими. Хоч до Весни ще дуже далеко, але віриться що скоро на красивих
садах з'являться квіточки, на землі що ніби поетичними рядками визирне
з під снігу, проростуть пжениця та рожа, і попросять весняного
сонечка. На садах загудуть бджоли, занують павучки за залітає всяка
рясня комашня. Солов'ї заспівають щирої тонкої пісеньки. Так все
попросить веснаного сонечка. Такий ярий зразок розімяння щирого
поетичного слова. Так на багатюща земелька прокинеться від сну. І тоді
вже нетреба буде ремонтувати опалення, аж до морозів, як стане так
тепло.

Але згадаймо красивій мальовничий епічний твір щирої Української
літератури про те як господар став заможнім і багатим як почав красти
по щирому, по Українському. І справді "хіба ревуть воли, як ясла
повні". Бидно може втамувати япросить поїсти, що як одне на друген
проситься якщо йому кінути. Так і тим щирим Українськм злодіям з
різних державний структур кидають. Але людська природа Українських
злодіїв просить більше, вони показують як треба захищати державний
інтерес щоб їм більше красти, бо сказано було після реклами нащадків
рівноапостольного: "що Українці хочуть отримувати більше".